З формуванням ринкової економіки в Україні почали створюватися різні форми підприємств. Наразі є багато суб'єктів господарчої діяльності, що відрізняються за формами господарювання, розміром, об'ємами прибутку та сферою роботи. Кожне з них має вести фінансову та звітну документацію згідно з теперішніми нормами законодавства. Тому варто точно визначити, до якого класу віднести власне підприємство, щоб запобігти виникненню помилок у звітності та, як наслідок, отримання адміністративних стягнень.

Що таке підприємство

Підприємство — це самостійний суб'єкт господарювання, що зареєстрований та оформлений за нормами діяльного законодавства. Згідно з цим воно має право на виробництво та реалізацію продукції або надання послуг населенню.

Іншими словами, після проходження процедури реєстрації в державних органах підприємство набуває права на виробництво або вирощування продукції з метою подальшого отримання прибутку внаслідок її продажу споживачам. Також компанія має можливість отримувати дохід, не вдаючись до виробництва. Наприклад, реалізовувати різноманітні послуги.

Головна характеристика підприємства — це можливість здійснювати будь-які види діяльності, що передбачені статутом. За умови, що вони не заборонені законодавством та спрямовані на задоволення попиту споживача.

Також ознаками підприємства є:

  • наявність власного відокремленого майна;
  • власним майном та капіталом воно відповідає за чинними зобов'язаннями перед кредиторами та державними органами;
  • має право складати договори будь-якого громадянсько-правового напрямку від власного імені з фізичними та юридичними особами;
  • самостійно складає баланс та надає звітну інформацію контролювальним органам;
  • може виступати в суді за позивача чи відповідача;
  • має власну назву та юридичну адресу.

У правовому полі також є термін «фірма». Він може бути тотожним підприємству або містити збільшені функції. Наприклад, фірма може складатися лише з одного підприємства, і тоді обидва терміни тотожні. Але якщо в неї входить декілька компаній, відмінності термінів стають наявними. І що більша фірма, то більше з'являється відмінностей.

Якщо підприємство — це суб'єкт економічних відносин у межах одного загального капіталу (він може бути колективним або індивідуальним), то фірма являє собою корпорацію зі складною системою фінансової залежності між різними підрозділами. Іншими словами, фірма об'єднує декілька автономних капіталів.

Види підприємств за розміром

Класифікація підприємств в Україні може бути здійснена за декількома категоріями. Одна з яких — це розмір компанії. Під час віднесення підприємства до будь-якого виду враховується сукупність декількох чинників. Для оцінки аналізують:

  • об'єми доходів, що отримує компанія;
  • кількість робітників;
  • вартість загальних активів.

Класифікують за цими ознаками всі зареєстровані в Україні підприємства. Виняток становлять лише бюджетні організації, що фінансуються державними коштами.

Усі компанії розділяють на чотири великих групи:

  • великі;
  • середні;
  • малі;
  • мікропідприємства.

Положення про правила класифікації регулюються Кабінетом Міністрів України, зокрема другою частиною статті 2 Закону про бухгалтерський облік.

Варто розуміти, що під час розподілу видів підприємства за розміром сфера діяльності та форма власності до уваги не беруться.

Велике підприємство

До великих підприємств належать компанії з чималими річними оборотами. Окрім того, ті, що мають багато працівників. Відповідно до законодавства до таких підприємств можуть бути віднесені фірми, де чисельність робітників перевищує 250 осіб. Вартість активів у таких підприємств зазвичай перевищує 20 мільйонів євро, а чистий річний прибуток не може бути меншим, ніж 40 мільйонів. Розрахунки виконуються в перерахунку на національну валюту за актуальним курсом Нацбанку на момент аналізу.

Мале підприємство

Мале підприємство — це організація, де чистий дохід за рік не перевищує 8 мільйонів євро. Водночас він не має бути і меншим, ніж 700 тис. Кількість робітників на малому підприємстві може складати від 10 до 50 осіб, а загальна вартість активів складає від 350 тис. до 4 мільйонів євро.

Для того щоб компанію віднесли до типу малих підприємств, потрібно, щоб вона відповідала хоча б двом із трьох ознакам. Для аналітики використовують дані за минулий звітний рік.

Мікропідприємство

Мікропідприємства — це організації будь-якої форми власності, що мають невеликі обороти та чия діяльність не потребує використання великої кількості працівників. У подібних компаніях середня кількість працівників не перевищує 10 осіб. Щорічний дохід не перевищує 700 тис. євро, а балансова вартість активів не більше 350 тис. євро.

Середнє підприємство

Усі комерційні структури, що не підпадають під категорію малих та великих. Чисельність працівників в таких компаніях складає від 50 до 250 осіб. Чистий дохід — від 8 до 40 мільйонів, а балансова вартість активів — від 4 до 20 мільйонів євро.

Що робити, якщо підприємство підпадає під декілька категорій

Далеко не завжди вдається відразу визначити категорію, до якої належить підприємство. За замовчанням заведено вважати, що для віднесення до одного з типів компанія має відповідати двом із трьох критеріїв. Але виникають ситуації, коли підприємство має по одній ознаці з кожної категорії.

У таких випадках вибирають середній показник, що встановлено в інформаційному повідомленні Кабінету Міністрів від 12.11.18 р.

Наприклад, якщо підприємство має щорічний дохід, як середнє, вартість активів, як мікро-, та кількість працівників, як мале, його відносять до класу малих підприємств.

Класифікація за параметром «Види діяльності підприємств»

Усі суб'єкти господарювання здійснюють діяльність у рамках обраної сфери. Встановлюють її відповідно до класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД). Без нього не може обійтись жодне підприємство. Класифікатор містить інформацію про всі можливі напрямки роботи.

Зазвичай КВЕД обирають під час реєстрації компанії. Але бувають випадки, коли підприємство змінює чи розширює сферу діяльності. Тоді класифікатори підбирають для фірми, яка вже працює.

Класифікатор складається з цифрових кодів, кожен з них означає один напрямок діяльності. Якщо підприємство працює одразу в декількох напрямках, потрібно обирати код для кожного.

Довідка! Законодавчо обмеження на кількість сфер діяльності не існує. Але на практиці зазвичай обирають від 1 до 6 різних кодів.

Для зручності використання класифікатори розподілено на 17 секторів, кожен з яких позначено буквою англійського алфавіту:

  • лісове господарство — А;
  • рибальство та розведення риби — В;
  • видобувна промисловість — С;
  • переробна промисловість — D;
  • виробництво та розподіл електроенергії — E;
  • будівництво — F;
  • торгівля — G;
  • готельно-ресторанна діяльність — H;
  • сфера транспорту та зв'язку — I;
  • фінансова діяльність — J;
  • угоди з нерухомим майном — K;
  • державне управління — L;
  • освіта — M;
  • охорона здоров'я — N;
  • надання послуг — O;
  • домашні господарства — P;
  • діяльність екстериторіальних організацій — Q.

Але всередині кожен сектор розділений ще на групи та коди. Він може вміщати від одного до декількох підкласів, що визначають сферу діяльності.

Довідка! Чинні КВЕДи України відповідають Міжнародній стандартній галузевій класифікації, що своєю чергою затверджена ООН. Вона забезпечує уніфікацію видів економічної діяльності у світовому масштабі.

Характеристика діяльності підприємства за сферою праці — один з головних параметрів, що використовуються під час заповнення податкових та фінансових звітів.

Окрім кодів та класів, діяльність деяких підприємств може потребувати додаткових дозволів. Ця умова також зображається у характеристиці підприємства разом з КВЕДами. Зазвичай вони вказуються у вигляді додаткової літери:

  • Л — означає, що діяльність підприємства потребує обов'язкового отримання ліцензії (регулюється Законом про ліцензування);
  • Р — говорить про необхідність проведення спеціальної експертизи, що встановить необхідність наявності дозволів;
  • ЄП — це обмеження для платників єдиного податку (означає, що вид діяльності не дозволений для цієї форми оподаткування, регулюється п. 291.5 ПКУ).

Форми власності в Україні для ведення бізнесу

Форма власності підприємства також впливає на бухгалтерську та податкову звітність. Будь-яка компанія, що надає послуги на регулярній основі, має офіційно зареєструвати свою діяльність. Таким чином треба ретельно підійти до вибору форми власності.

Чинне законодавство України передбачає ряд правових форм для створення господарчих товариств:

  • товариство з повною відповідальністю;
  • товариство з обмеженою відповідальністю;
  • товариство з додатковою відповідальністю;
  • акціонерне підприємство.

Також є ще один вид форми власності. Це індивідуальний підприємець (фізична особа-підприємець — ФОП). Найбільш поширеними в Україні є форми власності ФОП та товариство з обмеженою відповідальністю.

Окрім того, законом України передбачена можливість створення кооперативів, приватних підприємств та громадських об'єднань.

Для декількох видів діяльності є законодавчі вимоги до форми власності. Але в більшості випадків власники в змозі самостійно обирати форму господарчої діяльності.

Товариство з повною відповідальністю

До товариств з повною відповідальністю належать організації, де всі учасники ведуть спільну комерційну діяльність. Окрім того, вони несуть повну майнову відповідальність перед кредиторами. У разі ліквідації компанії вони зобов'язані розплатитися з боргами. Для цього можуть використовуватись не тільки кошти, що були внесені у вигляді статутного капіталу, але і особисте майно учасників.

Рівень відповідальності розподіляється відповідно до розміру внесків в статутний капітал.

Особливих переваг така форма реєстрації не має. Податкових пільг не надає. Саме тому в Україні вона не користується популярністю. Більшість товариств з повною відповідальністю — це ломбардні заклади, бо для цих підприємств це вимога законодавства.

Товариство з обмеженою відповідальністю

Найбільш розповсюдженою формою господарчої діяльності в Україні є товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Наділене широким спектром та з чітко врегульованими обов'язками, ТОВ надає декілька важливих переваг власникам:

  • це компанія, для якої не встановлено мінімального розміру статутного капіталу (формально він складає 1 мінімальну заробітну плату); 
  • не менш привабливими є й відповідальність учасників та розмежування особистого та статутного капіталів. Згідно з законодавством під час ліквідації компанії для погашення боргів буде використано тільки статутний капітал. Стягнення не розповсюджується на особисте майно засновників;
  • процедура залучення інвесторів неймовірно проста;
  • підвищена відповідальність керівника дає можливість усунути його з посади за рішенням ради директорів.

Товариство з додатковою відповідальністю

Товариство з додатковою відповідальністю є середній варіант між товариством з обмеженою та необмеженою відповідальністю. У такій правовій формі засновники відповідають власною часткою уставного капіталу та часткою особистого майна. Рівень відповідальності фіксується в статутних документах.

Приватне підприємство

Приватне підприємство — це організація, що реєструється на основі приватної власності. Вона може бути заснована громадянином України або іноземцем. Серед переваг можна відзначити:

  • відсутність мінімально встановленої норми для статутного капіталу та можливість залучення інвестицій;
  • вимоги до реєстрації мінімальні.

Але всі переваги стають незначними перед головним недоліком: законодавче врегулювання мінімальне. Особливості розв'язання складних питань у приватному підприємстві майже не описані.

Акціонерна компанія

Акціонерним товариством вважається об'єднання, де статутний капітал поділений на акції рівної вартості. Засновники не несуть відповідальності власним майном. У разі припинення роботи компанії вони ризикують втратити тільки вкладені в акції кошти.

Для акціонерної компанії встановлено мінімальний розмір статутного капіталу. Він має складати не менше ніж 1250 мінімальних заробітних плат. Об'єднання має право випускати та продавати акції з метою формування чи збільшення статутного капіталу. Фізичні чи юридичні особи, що придбали акції, вписуються у реєстр та стають акціонерами компанії.

Процедура реєстрації акціонерного товариства доволі складна. Окрім того, його утримання потребує постійних та значних фінансових вливань. Вони потрібні незалежно від того, наскільки успішно та прибутково функціонує підприємство.

Особливих переваг така форма власності не дає. Її використовують переважно для створення великих холдингових компаній.

Головним органом управління є рада акціонерів. Перевагу під час затвердження важливих рішень мають учасники, що володіють контрольним пакетом акцій.

ФОП

Розповсюджена форма власності підприємств в Україні. Відрізняється простою процедурою реєстрації. З боку оподаткування також має ряд переваг. Зокрема можливість застосовувати спрощену систему оподаткування. Спрощена система звітності дає можливість обійтись без додаткового спеціаліста для ведення бухгалтерії.

Фізична особа-підприємець відповідає власним майном щодо зобов'язань компанії. Цей чинник належить до негативних сторін. Також до них зараховують складну систему ліквідації та складнощі з залученням інвесторів.

Тебе також можуть зацікавіти