Чесна та відкрита робота — мрія кожного підприємця. Але, на жаль, деякі бізнесмени не гребують темними методами, які використовують, щоб позбутися конкурентів. У всьому світі намагаються подолати недобросовісну конкуренцію. І Україна не є винятком. Ми розкажемо, що належить до понять добросовісна і недобросовісна конкуренція та як захистити себе від протиправних дій конкурентів.
Добросовісна vs недобросовісна конкуренція: розбираємося в поняттях
Добросовісна конкуренція — суперництво, за якого дотримуються законів, правил і норм взаємовідносин між партнерами. Недобросовісна конкуренція — це не тільки порушення чинного законодавства, а ще також засоби ведення справ, що суперечать загальним правилам та звичаям в економічній сфері.
Головні норми законодавства викладені в ст. 4-18 «Закону про недобросовісну конкуренцію». Однак приклади неправомірної діяльності можна знайти й у Кримінальному кодексі, Кодексі з адміністративних порушень, а також у Господарському кодексі.
Окрім того, поняття недобросовісної конкуренції не закінчується на вказаних законодавством нормах. Кожен випадок розглядається окремо та може бути визнаний протиправним. Фактично, до недобросовісної конкуренції можна віднести будь-які дії, що створюють перешкоди, порушують нормальну діяльність іншій компанії, а також надають неправомірну перевагу конкурентові.
Види та приклади недобросовісної конкуренції
У всьому світі для отримання найкращих умов на ринку компанії вдаються до різних засобів. Зазвичай це розробка продукції з удосконаленими властивостями, зниження цін, надання ліпших умов для співпраці. Вважається, що отримати конкурентну перевагу потрібно, не вдаючись до надання шкоди іншим компаніям. Але в реальному світі час від часу з'являються учасники ринку, котрі покращують власні позиції, намагаючись «втопити конкурентів». І саме їхня діяльність вважається протиправною.
Вперше про недобросовісну конкуренцію було вказано ще в Паризькій конвенції у 1883 році. Саме в цьому документі було розміщено перший перелік дій, що порушують норми торгівлі, промислового виробництва та комерційної діяльності.
У сучасному законодавстві поняття добросовісної та недобросовісної конкуренції чітко затверджені. Перелік протиправних дій вже значно розширений.
До недобросовісної конкуренції належать:
- Репутаційна шкода. Дії, що можуть очорнити репутацію компанії. Навмисне розповсюдження неправдивої інформації про конкурента. До цієї сфери можна віднести неточні, хибні або неповні дані про товари та послуги фірми, яка може призвести до зменшення продажів. Іншими словами, інформацію, що може впливати на прийняття рішення про купівлю, не можна використовувати задля покращення власних позицій.
- Порівняльна реклама. Матеріали, що вигідно показують товари виробника на фоні такої ж продукції конкурентів.
- Використання комерційної таємниці. Отримання неправомірного доступу до таємних даних, а тим більше їхнього розповсюдження.
- Використання комерційних зображень на власному продукті. Тобто маркування логотипами інших виробників, копіювання дизайну упакування, кольорової палітри, назв.
- Отримання незаконної переваги. Тобто втручання у відносини з партнерами, що мають ціллю погіршити їх.
Приклади недобросовісної конкуренції
Кожен вид недобросовісної конкуренції має власні особливості. Деякі дії, що мають ознаки правопорушення, насправді не суперечать закону. Тому варто розглянути кожен з прикладів окремо.
Репутація
Репутація — це без сумніву найцінніший ресурс компанії, тому саме на неї зазвичай спрямовані протиправні дії. Зазвичай це спроби розповсюдити інформацію, яка відштовхне потенційних клієнтів від компанії конкурента. Тобто показати споживачам, що вибрана фірма є поганою.
Використовують різні дані. З початком повномасштабної війни актуальним стало звинувачення у допомозі російським ресурсам. Одним з відомих прикладів є боротьба двох книжкових компаній. Одна з них звинуватила іншу у розповсюджені ворожої культури в Україні. Таким чином друга компанія втратила прибуток. Через розповсюджену інформацію багато покупців відмовилися від взаємодій з нею. Розгляди справи йдуть досі. Але вже встановлено, що фактично, імпортуючи книги, компанія не порушувала закон.
Крадіжка
Це вид недобросовісної конкуренції, при якому без дозволу використовуються розпізнавальні знаки компанії. Наприклад, інша фірма може скористуватися логотипом, або випустити власний продукт, що імітує товар конкурентів. Часто копіюють пакування та навіть зовнішній вигляд товару.
Такий спосіб конкуренції негативно відкликається як на постраждалій компанії, так і на кінцевому споживачу. Конкуренти отримують заробіток на чужому імені та ідеях. Постраждала фірма втрачає прибутки, а споживачі отримують розчарування, бо замість звичного продукту купують підробку. При цьому довіру втрачають обидві компанії.
Одним з яскравих прикладів копіювання була суперечка між компанією «Рошен» та «БКК». Дизайн коробки від одного з тортів був майже однаковим. Після розгляду справи «БКК» були оштрафовані.
Ще розповсюджено копіювання кольорової гами. Таким чином мережа харківських аптек намагалася покращити свої продажі. Споживачі, орієнтуючись на знайомі кольори, плутали їх з іншими аптеками.
Порівняльна реклама
Фактично, реклама повинна показувати переваги конкретної продукції, але водночас вона не має дискредитувати інших виробників. Зараз вже не часто зустрічаються подібні ролики, але ще 10 років тому ми всі дивилися рекламу з двома порошками, один з яких відправ жахливі плями, а інший лишав їх без змін. У матеріалі «намагалися» приховати фірму, що виготовила неякісний порошок, але зробили це так невдало, що кожен споживач вгадав виробника. Як зрозуміло, справа закінчилася штрафом та забороною на використання подібної реклами.
Чіткого алгоритму розгляду таких справ немає, але встановлено, що реклама не повинна:
- дискредитувати інших виробників;
- містити неправдивих даних;
- змішувати продукцію двох фірм;
- порушувати закон про рекламу.
Перепони в діяльності та викрадення комерційної таємниці
Зі збором та використанням конфіденційної інформації все більш-менш зрозуміло. Тобто будь-які інноваційні дані, що складають цінність або можуть приносити прибутки, повинні бути засекречені. В іншому випадку конкурент може отримати доступ до них та використати для власної користі.
Щодо перешкод в діяльності, багато хто досі не розуміє суті методу. Насправді ця сфера тісно пов'язана із комерційною таємницею. Клієнтські бази, контакти постачальників та інша інформація, потрапивши до рук конкурентів, можуть стати їхньою зброєю.
Найбільш показовим прикладом є випадок із косметичною компанією, яка заволоділа базою замовників конкурентів. По вказаних адресах було зроблено розсилку. В листах розповідалось, що конкурент використовує сумнівні джерела постачання, а його продукція може бути небезпечною. І, як наслідок, пропозиція співпрацювати з «надійною» компанією.
Таким же чином «працюють» з постачальниками, тобто переконують або відмовитись від співпраці, або висунути невигідні умови.
Але найбільш підступним та небезпечним є підкуп працівників. Такий робітник, отримавши відповідну нагороду, навмисно зриває важливі задачі. Він може розкривати таємну інформацію конкурентам, або навіть грубо спілкуватися з контрагентами. Тим самим такий робітник завдає шкоди всередині компанії конкурента.
Закон про захист економічної конкуренції
В Україні передбачено регулювання взаємовідносин між суб'єктами господарювання на законодавчому рівні. Для цього створений «Закон про захист економічної конкуренції». Саме він встановлює, що держава підтримує здорову конкуренцію між підприємцями, якщо вона реалізується у формі чесного змагання. Відповідно, і принципи конкуренції викладені в Законі.
Крім того, встановлений орган, який має розглядати справи у разі застосування недобросовісної конкуренції. Постраждала сторона може звернутися в територіальний орган Антимонопольного комітету.
Закон про конкуренцію встановлює, що компанія, яка вважає, що її права було порушено, може звернутись по допомогу протягом 6 місяців. Розгляд справи відбувається на підставі доказів та обґрунтування. Звинуватити іншу фірму у недобросовісній конкуренції тільки на підставі власних підозр неможливо. Компанія, проти котрої висунуто обвинувачення, має право отримати повну інформацію щодо обставин справи та захищати власні інтереси.
Наразі Законом про економічну конкуренцію не встановлені точні терміни розглядання справ, але він постійно вдосконалюється та підлаштовується під вимоги світових стандартів.
Позовна заява про захист від недобросовісної конкуренції
Заяву можна скласти у довільній формі. Обов'язкового шаблону для неї не існує. Однак декілька вимог щодо змісту законом передбачено.
У заяві має бути така інформація:
- назва органу, що розглядатиме справу;
- ПІБ, номер телефону, адреса електронної пошти заявника (представника);
- повна назва юридичної особи;
- місце реєстрації компанії;
- підпис.
До заяви потрібно додати копії документів представника та відповідні папери юридичної особи. Окрім того, важливо прикріпити квитанцію про сплату збору. Без цього розгляд справи не почнеться. Якщо сплата не здійснюється у відповідний термін, клопотання буде відхилене.
Усі документальні докази, що підтверджують порушення законодавства щодо юридичної особи, також додаються до справи.
Без розгляду заява може залишитись тільки у разі відкликання позивачем. В інших випадках Антимонопольний комітет ретельно розгляне нюанси справи та надасть один з трьох можливих висновків:
- Справа, описана в заяві, має ознаки протиправних дій.
- У заяві немає опису протиправних дій.
- У заяві не вистачає інформації для розгляду по суті (не надані підтвердження про порушення законодавства, або не вистачає даних про вплив зазначених дій на роботу компанії).
Якщо заяву було відхилено через брак доказів, за позивачем лишається право повернути справу до розгляду пізніше.
Приклад заяви до Антимонопольного комітету
Відповідальність за порушення Закону про конкуренцію
Під час розгляду справ про порушення Закону про конкуренцію беруться до уваги як пом’якшувальні обставини, так і погіршувальні. Чітко встановлених норм щодо покарання винних не існує. Зазвичай призначаються штрафи, що мають за мету відшкодувати постраждалій компанії збитки. Розмір виплат може складати від 1 до 10% від прибутку.
Найжорстокіші штрафи отримують компанії, котрі спіймані на зловживанні монопольним становищем. Для них покарання складає 10% від річного прибутку. Важливо, що відсотки нараховуються на весь виторг, а не тільки на ту частину, по якій відбулося порушення.
У тих випадках, коли не вдалося отримати дані про розмір прибутків, або коли вони відсутні, може бути нарахований штраф без прив’язки до них. Найбільший складає 20 тис. неоподаткованих мінімальних доходів.
За порушення, які не мали великого впливу, накладаються найменші штрафи, тобто якщо наслідки від протиправних дій торкнулися лише 2 компаній, а розгляд справи не потребував великих зусиль, Антимонопольний комітет призначає штраф у розмірі 1% або 2 тис. неоподатковуваних мінімумів.
Антимонопольний комітет — установа, що має право накласти штраф без додаткового звернення до суду. При цьому покарання може бути застосовано до будь-якого суб'єкта господарчої діяльності (до юридичних та фізичних осіб).
Поділись цією новиною
