Наша діяльність і сфера застосування праці дуже різноманітні: підприємницька, творча діяльність, побутова — всі вони дуже відрізняються одна від одної. Але у всіх видів праці людини є спільна риса — робочий час.
Робочий час — це природна міра праці і категорія водночас правова, фізіологічна, економічна. Його тривалість безпосередньо впливає на відновлення витрачених на роботу сил та енергії, виражених у годинах.
Поняття та види робочого часу: що необхідно знати підприємцям
Що включає поняття робочого часу
Робочий час — це проміжок часу, встановлений трудовим або колективним договором на підставі закону, коли працівник зобов'язаний виконувати трудову функцію на певних умовах компанії. Це означає, що існують певні норми тривалості робочого часу впродовж календарного періоду. Такими нормами є: робочий день, зміна, тиждень, місяць, рік тощо.
Сьогодні в Україні актуальними є такі види робочого часу:
- нормальний;
- скорочений;
- неповний;
- понаднормовий.
Яка тривалість робочого часу передбачена
У нашій країні поняття і види робочого часу, а також його тривалість регламентує Глава 4 Кодексу Законів про Працю України. Трудова діяльність для громадян України можлива з 14 років. Тривалість робочого часу безпосередньо пов'язана з форматом, в якому працюють робітники. Розглянемо детальніше кожен з них.
Що слід знати про тривалість робочого тижня
Найперша ж стаття КЗпП (ст.50) стверджує наступне: зі 168 годин загального часу в тижні, нормальна тривалість робочого часу працівників не може бути більше 40 годин. Меншу кількість годин підприємствам встановлювати дозволяється, а от більшу — заборонено.
Детальніше про поняття «скорочений робочий час»
Такий формат роботи встановлюється законом і трудовим договором. Законом встановлено деякі категорії громадян, для яких тривалість робочого тижня повинна бути обов'язково скорочена.
- Для неповнолітніх робітників від 14 до 18 років це:
- не більше 24 годин для співробітників від 14 до 16 років (як правило це школярі, які працевлаштовуються на канікули);
- не більше 36 годин для співробітників від 16 до 18 років. - Для співробітників підприємств зі шкідливими умовами праці — до 36 годин на тиждень.
- Для деяких працівників конкретних сфер (вчителі, лікарі та інші гуманітарні професії).
Яким чином визначається тривалість робочого дня
Це поняття тісно пов'язане з тривалістю тижневого часу роботи. В нашій країні прийнятий 5-ти денний робочий тиждень, за якого тривалість робочого дня виходить 8 годин. Для працівників шкідливого виробництва і неповнолітніх до 18 років — 4.8 та 7.2 годин відповідно.
Але на деяких видах підприємств доцільний 6-ти денний робочий тиждень, і такі компанії обмежуються законом (ст.52 КЗпП). Тривалість робочого дня для звичайних співробітників в такому режимі робочого часу не може бути більше 7 годин на день, а для категорій працівників з обов'язково скороченим тижнем — 6 і 4 години відповідно.
Можна додати, що є певні нюанси, які впливають на тривалість робочого дня в зв'язку зі святами. Наприклад, якщо підприємство працює в режимі п'ятиденного робочого тижня, то в день перед святом або вихідним, для співробітників, тижнева норма яких — 40 годин, тривалість робочого дня зменшується на 1 годину, а при шестиденці — не більше 5 годин.
Які обмеження діють на нічний робочий час
Якщо організація змушена залучати до роботи співробітників вночі, то тривалість нічної зміни повинна бути менше за денну на 1 годину. Варто враховувати, що в Україні нічним часом вважається проміжок з 22:00 до 06:00.
Це обмеження не стосується тих робітників, яким встановлено скорочений робочий час (а до таких відносяться працівники шкідливого виробництва і неповнолітні). Винятки законодавці зробили лише для підприємств так званого безперервного виробництва, а також на роботах позмінно на шестиденці.
Пам'ятка підприємцям: в нашій країні заборонено законом залучати до нічної праці робітників до 18 років, вагітних та жінок з дітьми до 3-х років. Працівники з інвалідністю можуть працювати вночі, тільки якщо для цього немає медичних протипоказань і з їх згоди.
Що таке «неповний робочий час»
Цей формат співпраці встановлюється законом і трудовим договором, тобто домовитися з власником підприємства на такий вид роботи має право кожен робітник. Підставою для цього є різні особисті обставини. Наприклад, якщо працівникові доводиться доглядати за тяжко хворим родичем або дитиною з інвалідністю.
На замітку: таким співробітникам частіше встановлюється зарплата від виробітку або згідно відпрацьованого часу. Але це не означає, що вони обмежуються в обсязі трудових прав. Так само, як працівники інших форматів, вони мають право на відпустку, оплату лікарняного тощо.
Що вважається понаднормовим робочим часом
Будь-яка робота, що виходить за рамки встановленого часу трудового дня є понаднормовою. Такі роботи не перевищують 120 годин на рік, і 4 годин протягом 2-х днів поспіль на одного працівника.
Згідно з законом України, понаднормова робота допускається тільки в декількох виняткових випадках, пов'язаних суто з суспільною необхідністю:
- Для запобігання аварій, стихійного лиха та їх наслідків, а також робіт з оборони держави.
- Для виконання робіт, пов'язаних із проведенням або усуненням пошкоджень комунікацій (газ, світло, каналізація, водопостачання тощо).
- За необхідності провести завершення розпочатих робіт, якщо їх припинення призведе до псування суспільного майна.
- За необхідності проведення логістичних робіт, як навантаження/вивантаження в пунктах призначення і відправлення для запобігання скупчення вантажів або простою транспорту.
- На безперервних виробництвах за умови неявки змінника, при цьому необхідно негайно приступити до пошуку робітника на заміну того, який приступив до понаднормової праці.
Пам'ятка підприємцям: навіть у вище перелічених випадках заборонено за будь-яких обставин долучати неповнолітніх, жінок з дітьми до 3-х років, вагітних і повнолітніх студентів у дні сесії.
Щоб уникнути проблем і невідповідностей у документообігу підприємства, слід вести облік робочого часу робітників, їх щорічних і декретних відпусток, лікарняних днів і понаднормових годин, а також облік днів і причин неявок або запізнень на роботу. Така звітність ведеться в спеціальному документі — «Табель обліку робочого часу».
Таку документацію зобов'язані вести всі типи підприємств, крім ФОП, які не мають найманих працівників. Робити це може директор, бухгалтер або кадровик.
На замітку: За відсутності табеля під час планової перевірки підприємству може бути виписаний штраф у розмірі мінімальної зарплати з формулюванням «незначне порушення трудового законодавства».
Поділись цією новиною
Тебе також можуть зацікавіти
