На етапі стартапу, коли засновники компанії разом працюють в одному кабінеті, або навіть гаражі, питання вибору конкретної структури управління не виникає, оскільки перед підприємством стоять прості і зрозумілі завдання.
Щойно збільшується кількість співробітників, коли підприємство переходить в стадію впевненого росту — без вибору вдалої структури управління все піде шкереберть. Дане явище називається «криза зростання», яку можливо подолати тільки вибором і реалізацією відповідної саме для вашого виду діяльності схеми організаційної структури підприємства.
Що таке організаційна структура підприємства
Структура управління — це інституційне явище, в рамках якого забезпечується цілісність всіх бізнес-процесів. Організаційна структура управління підприємством — це також підпорядкованість, склад, взаємодія та розподіл роботи між підрозділами і керівними органами. Важливу роль відіграє формування відносин, пов'язаних з реалізацією задач та повноважень.
Щоб вибрати найбільш успішну для вашого типу підприємства організаційну структуру управління, необхідно розуміти, як функціонують її основні види.
Організаційна структура підприємства — це побудова компанії, її механізм для досягнення цілей. Існує також однойменний документ, що відображає структуру фірми та підпорядкованість її підрозділів один одному. Щоб краще зрозуміти суть цього явища, розглянемо яким чином може бути організована управлінська структура вашої компанії.
Типи організаційних структур управління підприємством
Розподіл відповідальності між усіма елементами підприємства (від рядових співробітників до керівників вищої ланки) є тим критерієм, за яким організаційні структури управління поділяються на типи. Глобально структура управління буває двох типів: вертикальна (ієрархічна) та горизонтальна (мережева).
Вертикальна структура управління
В такому форматі наявний контроль нижчих рівнів вищими, через що даний тип називають також пірамідою, структурою «деревоподібного» типу або бюрократичною структурою. Одним з головних ознак вертикальної структури управління є централізація — тобто зосередженість влади в одних руках (генеральний директор) або в органі управління (рада директорів).
Саме цю структуру вважають за краще вибирати більшість власників компанії, державні структури, системи транспорту та зв'язку тощо. Найбільшим прикладом вертикальної структури управління можна вважати державу.
Фундаментом або нижнім рівнем вертикальної структури управління є рядові співробітники, яким ніхто не підкоряється, вони не мають широти повноважень і статусу. Вони складають більшість в компанії, не володіють владою, але мають значний вплив на результати діяльності підприємства. Елементами нижнього рівня управління є, наприклад, робочі цеху, менеджери з продажу, офіціанти в мережі ресторанів тощо. Саме вони найкраще розуміють потреби виробництва і клієнтів компанії, але взагалі не впливають на прийняття якісних рішень
Верхівкою вертикальної структури є дуже малочисельне, але наділене найбільшим статусом і широтою повноважень, керівництво або глава компанії. Саме на них лежить максимальна відповідальність за прийняття стратегічних рішень, контроль над усіма нижчими елементами підприємства і найбільше навантаження.
Між фундаментом і вершиною вертикального типу управління знаходяться проміжні ланки управління (бригадири, начальники відділів, керівники підрозділів, топ-менеджери). Як елементи структури, проміжні ланки в тій чи іншій мірі володіють як статусом, так і широтою повноважень, безпосередньо впливають на якість і мотивацію нижніх поверхів структури.
Кількість рівнів між фундаментом і вершиною структури управління визначає так звану висоту ієрархії. Чим більша компанія, тим більше у неї середніх або проміжних рівнів і тим більше її «висота». Ієрархічні корпорації — це зразок компаній з найбільшою висотою, а підприємець з одним-двома підлеглими — приклад найменшої висоти компанії.
Чим більше висота компанії, тим більше вона формалізована, тобто до кожного бізнес-процесу застосовуються певні стандарти, правила визначають межу можливостей і відповідальності підлеглих. У високих компаніях часто керівництво не має поняття про потреби своїх споживачів, оскільки знаходиться занадто далеко від нижнього рівня структури компанії.
Переваги вертикальної структури управління підприємством
- узгодженість дій середніх і нижніх елементів структури;
- простота контролю та управління;
- можливість здійснювати середньострокове і довгострокове планування.
Недоліки вертикальної структури управління
- чим більше підприємство, тим повільніше йде процес прийняття і реалізації рішень;
- ініціативність підлеглих тим нижче, чим вище стандартизація бізнес-процесів;
- чим більше підприємство, тим вище навантаження на відповідального за всі підрозділи, тому що для прийняття зважених рішень знадобиться обробити величезну кількість інформації, яка стосується нижчих рівнів системи;
- слабкі горизонтальні зв'язки породжують низьку гнучкість та живучість системи.
Горизонтальна структура управління
Горизонтальна структура управління або «холакратія» — відносно нова і все більш значуща світова тенденція. Основою такої структури є:
- команди, які самоорганізуються;
- відсутність поділу на рівні;
- децентралізація управління підрозділами компанії.
Така структура дозволяє прискорити прийняття рішень (що важливо в умовах постійних змін на ринках збуту), зменшити роль і кількість менеджерів середньої ланки, значно скоротивши бюрократію.
На практиці це означає, що рядові співробітники отримують більше можливостей для ініціативи, вплив їх на процеси зростає, а керівництво ставить тільки стратегічні цілі. Головна проблема холакратії — в пошуку самостійного (все частіше фрілансери), ініціативного і мотивованого персоналу, адже мало хто здатний ефективно працювати в команді «без нагляду». До такої структури управління прагнуть багато IT-компанії, роздрібні мережі і навіть банки. Експерименти вже провели Яндекс, Леруа Марлен, Zappos, Puzzle English та ін.
Схеми організаційної структури підприємства
В реальному житті організаційна структура управління підприємством часто містить в собі одночасно елементи вертикальної та горизонтальної структур управління, проте загалом домінує перша. Найбільш поширені такі три типи:
- Лінійна.
- Функціональна.
- Матрична.
Лінійна структура управління
Цей вид структури управління є класичною вертикальною структурою, в якій головному керівнику підпорядковується і звітує керівник нижчої ланки, а йому — колектив працівників компанії. Співробітники в такій структурі звітують тільки перед своїм безпосереднім керівником, який відповідальний за результати їх роботи перед вищим керівництвом.
Функціональна структура
За такої побудови фахівці одного рівня об'єднуються в спеціалізовані підрозділи. Тобто спеціалісти з продажів — у відділ продажів, усі фахівці бухгалтерії — у фінансовий відділ тощо. До середньої ланки така структура буде аналогічна лінійній, а от нижче — вже формуватиметься за функціональною ознакою.
Але повністю недоліки не подолати:
- «розмита» відповідальність;
- не працює принцип єдиноначальності;
- на рівні управління відділів часто губляться взаємозв'язки, тому виникає необхідність у тімбілдінгу.
Матрична структура
Така структура управління містить в собі елементи горизонтальної та вертикальної структур управління. Як і в лінійному типі, тут вертикальна побудова: створюються відділи (наприклад, виробництва, постачання, збуту тощо). Разом з цим здійснюється горизонтальне управління проєктами та програмами. Окрема програма може включати в себе ряд різних проєктів.
Варто розуміти, що некоректно розцінювати ці види структур управління як успішні чи неуспішні. Ієрархічні структури управління покликані чітко відповідати поставленим завданням. Слід пам'ятати, що тільки після аналізу зовнішньої та внутрішньої ситуації в компанії можна визначатися з вибором схеми, за якою її будувати.
Поділись цією новиною
Тебе також можуть зацікавіти
