Договір про нерозголошення інформації (NDA): що ми підписуємо?

Договір про конфіденційність складається згідно із законодавством різних країн, залежно від юрисдикції та специфіки компанії. Юридична сила подібних документів підкріплена законодавством, але зміст може відрізнятися. У цій статті детально розглянемо особливості такого договору.

NDA — що це?

NDA — це угода між сторонами, згідно з якою партнери або працівники мають зберігати секретні дані компанії. Тобто це юридично значущий документ, який вимагає не розголошувати довірену таємницю стороннім особам.

Договір про нерозголошення конфіденційної інформації прийшов до нас з-за кордону. Розшифровується назва документа як «Non-disclosure agreement». Спочатку його активно використовували іноземні компанії під час взаємовідносин з українськими партнерами та фахівцями. Саме тому договір може містити положення, що не використовуються в українському правовому полі.

Метою складання договору є виконання трьох головних норм:

1. Захист конфіденційної інформації. Підписанти гарантують, що не будуть передавати секретні дані стороннім особам. Таким чином, якщо станеться витік інформації, винного можна притягти до відповідальності та отримати компенсацію за завдані збитки.
2. Захист даних про новітні винаходи та розробки. Договір запобігає витоку інформації та можливій втраті патентних прав. У деяких випадках розкриття даних про винахід може призводити до втрати патентів.
3. Точний перелік конфіденційних даних. Тобто в договорі чітко вказується, якою інформацією можна поділитися зі сторонніми особами, а котру треба зберігати в таємниці.

Законом не передбачений тип таємної інформації. До секретів можна віднести будь-які дані без обмежень.

Яким може бути договір про нерозголошення конфіденційної інформації?

Документ може бути складений в довільній формі. До договору входять важливі для компанії норми та вимоги. Але юристи все ж таки виділяють 4 головних форми документа:

1. Універсальний. Застосовується у більшості випадків. Це шаблон, який можна використати для будь-якої компанії. Ним підтверджуються різні угоди.
2. Для винаходів. Часто виникають обставини, коли майстру потрібно обміркувати свій винахід зі сторонніми особами (потенційними інвесторами чи виконавцями). Якщо на той час патентні права ще не встановлені, дані можуть бути використані без згоди автора. Укладання договору допомагає уникнути витоку інформації. Таким чином захищають проєкти, схеми, бізнес-процеси або фінансові розрахунки.
3. Трудовий. Укладається з працівниками компанії. Договір забороняє робітникам обговорювати ділові питання зі сторонніми особами без згоди роботодавця. За замовчуванням угода укладається з кожним співробітником під час прийняття на роботу.
4. Для претендентів. Під час співбесіди до потенційного робітника можуть потрапити секретні дані. Договір змусить його зберігати отриману інформацію у таємниці.

Які норми потрібно додавати в договір?

Згода про нерозголошення укладається та працює залежно від того, якою стороною його укладено. Загальних вимог не існує. Тобто в документ можна внести будь-який пункт, що на думку власників є важливим.

Законодавство вимагає чітко прописувати тільки декілька позицій:

1. Предмет договору та визначення. Важливо прописати всі фактори, що стосуються секретної інформації. Конкретний перелік допоможе чітко визначити обсяг таємної інформації та її тип. При цьому не обов'язково вивільняти корпоративні дані — достатньо дати загальний опис захищеної інформації.
2. Права та зобов'язання учасників договору. Йдеться про відповідальність за порушення вимог документа або подяку за його виконання, якщо подібне передбачено корпоративною політикою.
3. Термін дії. Зазвичай договір діє до розірвання трудових відносин. У разі укладання угоди про інноваційні технології останнім терміном може стати дата отримання патенту.

Не вся корпоративна інформація є таємницею, тому в договорі варто вказувати винятки або перерахувати об'єкти, що не підлягають захисту.

Договір про нерозголошення для бізнесу

Зазвичай ініціатором укладання договору є компанія-роботодавець. Саме таким чином вона захищає власні корпоративні дані. За порушення умов угоди справа буде розглянута судом, а винні понесуть покарання. Саме тому варто поставитися до укладання договору максимально відповідально. Часто типові шаблонні екземпляри не підходять для практичного використання. При цьому складений індивідуально документ можна використовувати багато часу.

Додатковою перевагою укладання договору про нерозголошення є підвищення трудової дисципліни серед робітників, тобто в колективі цінується відповідальне ставлення до секретної інформації.

Угода про нерозголошення конфіденційної інформації для робітників

NDA в Україні часто не надають відповідної цінності. Мало хто із працівників замислюється над реальним значенням документа. Фактично підписання згоди про нерозголошення означає, що вся інформація буде належати компанії.

Зазвичай в договорі використовують термін «винаходи». Але ретельно вивчивши документ, можна побачити, щоб під ним розуміють не тільки первинне значення, а й будь-яку інформацію, що може бути цінною для підприємства. До цієї сфери належать ідеї, нововведення, покращення, варіанти дизайну, формули, фінансові розрахунки й навіть методи керування персоналом та корпоративна культура.

Іншими словами, будь-які нотатки, котрі зроблені «на колінці», будуть вважатися власністю компанії. Навіть якщо це шматок коду, котрий не можна використати, як повноцінний набуток, він належить підприємству. Якщо стороння людина намагатиметься його вставити в новий проєкт, вона порушує законодавство та може отримати наслідки у вигляді судових розглядів.

Ба більше, у деяких випадках навіть все, що зроблено на домашньому комп'ютері або ноутбуці, може стати власністю фірми.

Найяскравішим прикладом є судові сперечання між компанією Silicon Valley та її працівником. Не маючи змоги робити нотатки на власному комп'ютері (через його зламування), він тимчасово користувався ноутбуком фірми. Урешті-решт робітнику довелося довго доводити у суді своє право на використання власного винаходу (інноваційної системи стиснення даних). Згідно з умовами договору, якщо робоче обладнання залучається до створення винаходу (на будь-якому етапі), то результат досліджень є власністю компанії.

Вдало складений документ про нерозголошення — це підстава для роботодавця в майбутньому вимагати право власності на будь-який винахід, що здійснений під час співпраці. Тобто компанія має право домогтися частки від прибутків у автора винаходу, а він зобов'язаний повсякчасно сприяти набуттю фірмою зазначеної інтелектуальної власності.

Цікавим фактом є те, що право на отримання частки зберігається безстроково. До того ж якщо компанія з якоїсь причини не може встановити права власності, автор повинен надати довіреність. Цей документ необхідний, щоб у майбутньому фірма мала можливість повернутися до процедури встановлення права власності в будь-який період.

Варто пам'ятати, що згідно з договором керівник має право перевіряти паперові та комп'ютерні записи робітника. Таким чином він здатен відстежувати нові надбання чи розробки, що з'явилися в робочий час. В європейських країнах вважається нормальною практикою робити помітки перед записом, щоб під час виникнення суперечностей довести, що останні робились, коли працівник вже не перебував на території компанії.

Закон України про конфіденційну інформацію

Договір NDA має на меті захищати інтелектуальну власність компанії від недобросовісної конкуренції. Окремого закону про складання документа та його юридичні властивості не передбачено. Усі норми та вимоги регулюються Законом про захист від недобросовісної конкуренції.

В Україні справи, де розглядаються питання щодо порушення договору про нерозголошення, не є розповсюдженою практикою. Скоріше вони належать до винятків. Тим більше, що довести причетність окремого робітника до витоку інформації не завжди вдається. Частіше за все суди мають справу з позовами до конкурентів, що використали секретну інформацію задля отримання прибутку.

Не можна сказати, що така практика розповсюджена, але все ж вона існує. Одним із найбільш яскравих прикладів є судові позови між двома фірмами, що виготовляють олію з моркви. Точніше, одна її виготовляла, а інша поцупила ідею, якимось чином отримавши доступ до технології. Конкурент випустив на ринок такий самий продукт по складу та навіть скопіював назву. Суд визнав, що друга компанія порушила законодавство, та заборонив виробництво дубліката.

Типовий договір про нерозголошення конфіденційної інформації

Договори про нерозголошення інформації все частіше поширюються в бізнес-середовищі. Найбільш популярні вони у сферах, що пов'язані з IT-технологіями. Адже саме тут є велика необхідність у захисті даних. І більш надійного засобу ще не придумали.

Також договори використовують для збереження:

• бізнес-моделей;
• інформації про можливі джерела фінансування;
• даних про нові ідеї чи винаходи;
• клієнтської бази;
• будь-якої інформації про особливості бізнесу партнерів;
• підсумків проведених тестувань;
• результатів досліджень.

Типовий договір про нерозголошення інформації — це єдине, що здатне уберегти фірму від неприємних сюрпризів з боку робітників або конкурентів. Тому під час його укладання варто приділити максимальну увагу кожному пункту.

NDA: на що треба звернути увагу?

Існує чимало варіантів шаблонів угод про нерозголошення інформації. Але, як зазначалося вище, юристи не радять їх використовувати. Рекомендовано індивідуально складений договір, де вказано, яку саме інформацію має зберігати в таємниці робітник чи партнер. До нього входить не тільки перелік заборонених для обговорення зі сторонніми особами даних, а й умови, при яких може статися витік інформації. Наприклад, можна встановити, що дизайнер буде нести відповідальність, якщо хтось з репортерів випадково побачить розроблені логотипи. Ба більше, порушенням договору може вважатися навіть випадкове заглядання в ноутбук, який робітник взяв із собою на обідню перерву.

Під час укладання договору про нерозголошення варто звернути увагу на декілька факторів:

• обсяг інформації, що зберігається в таємниці;
• заходи, що мають вживати робітники для збереження інформації;
• терміни дії договору;
• список винятків (перелік інформації, що не вважається таємницею);
• відповідальність за порушення конфіденційності та відшкодування збитків.

Краще за все не вдаватися до занадто суворих покарань за порушення вимог угоди. Через це суд може визнати їх несправедливими та скасувати. Також варто передбачити можливість домовленостей. Тобто якщо договір було порушено, винний матиме змогу відшкодувати вчинений збиток.

Договір про нерозголошення не є гарантією, що важливі дані не потраплять до конкурентів, але він дає право на отримання компенсації.

Відповідальність та відшкодування збитків

Багато хто вважає, що укладання договору відбувається не для покарання винних у разі витоку інформації, а задля спокою роботодавця. Не можна не погодитися, що судова практика в Україні не є великою щодо договорів про нерозголошення. Але й стверджувати, що вона повністю відсутня, теж не можна.

Законодавством встановлено, що за розголошення корпоративної інформації передбачена адміністративна та судова відповідальність. Перший судовий розгляд подібної справи відбувся у 2017 році, і надалі таких позовів стає все більше.

Згідно з постановою Верховного суду за діяльність та бездіяльність, що призвели до витоку інформації, передбачена дисциплінарна відповідальність. Конкретний її тип не вказаний. При цьому роботодавець повинен надати докази скоєного робітником злочину, що призвів до потрапляння таємної інформації до сторонніх осіб.

Також законодавство України передбачає й адміністративну відповідальність. Вона діє, коли доведено завдання репутаційної чи фінансової шкоди. У таких випадках винні мають сплатити штраф. Мінімальний його розмір складає 9 неоподаткованих мінімумів, а максимальний доходить до 18.

На цьому можлива відповідальність не закінчується. Відповідне покарання передбачено й Кримінальним кодексом України у статті 232. Згідно з нею, якщо доведено, що витік інформації відбувся з корисливими цілями та спровокований навмисно, винуватець повинен сплатити від 1 до 3000 мінімальних доходів. Окрім того, людину, що навмисно передала секретні дані стороннім особам, можуть позбавити права займати певні посади.

Варто відзначити, що статті Кримінального кодексу використовуються у судових розглядах не часто. Зазвичай справа обмежується адміністративною відповідальністю. Однією з можливих причин такого стану є складнощі під час доведення корисливих мотивів.

Висновки

Договір про нерозголошення інформації (NDA) — це юридично значущий документ, який забезпечує захист конфіденційної інформації в різних сферах діяльності. Цей документ є необхідним для забезпечення безпеки секретних даних та патентних прав. Основна його мета — забезпечити збереження конфіденційної інформації та уникнути її витоку. Такий договір може бути універсальним, використовуватися для винаходів, трудових відносин або з претендентами на роботу залежно від конкретних потреб компанії.