Все про оплату праці під час війни: огляд основних змін

24 лютого стало фатальною датою для майже кожного українця, яка поділила життя на «до» та «після». Введення воєнного стану та активні бойові дії вплинули й на власників бізнесу, які зазнали матеріальних, фінансових і навіть людських втрат. Попри все, безліч компаній продовжують працювати, однак через певні обставини частина з них була вимушена скоротити свої витрати, і заробітна плата працівників не стала винятком.

Але як саме змінились умови оплати праці після 24 лютого та що тепер можна робити, а що — ні? Про це детальніше розповідаємо в нашому матеріалі.

Законодавче регулювання: закон про оплату праці

Перше, що потрібно проаналізувати та на що варто опиратися, — це правові аспекти оплати праці, які регулюють:

1. Закон «Про оплату праці»;
2. Кодекс законів про оплату праці;
3. Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (тимчасовий, діє лише під час воєнного стану).

Саме з дня встановлення воєнного стану і до його закінчення набули чинності певні зміни в трудовому законодавстві, які й викладені в цих законах. Якщо перші два закони є основоположними та були прийняті ще задовго до повномасштабного вторгнення, то Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» було ухвалено вже 15 березня 2022 року через різкі зміни обставин.

Воєнний стан і заробітні плати: як встановити оплату праці?

Оплата праці під час воєнного стану — одне з найпоширеніших питань, яке турбує як підприємців, так і працівників. Розглянемо зміни, які набули чинності з моменту введення в Україні воєнного стану.

Зміна умов оплати

Якщо до 24 лютого роботодавці зобов'язувались попередити працівника про зниження розміру заробітної плати (зміну істотних умов праці) за 2 місяці, то з воєнним станом така вимога була анульована. Інакше кажучи, роботодавець тепер і до кінця особливого періоду уповноважений на власний розсуд змінювати розмір оплати праці без завчасного попередження працівника. Такі зміни можна вводити хоч наступного дня після прийняття одностороннього рішення, але працівник все ж має можливість або погодитись та продовжити роботу, або звільнитись.

Важливо: у разі відмови працівника роботодавець зобов'язується виплатити вихідну допомогу в розмірі його середнього місячного доходу або більше.

Водночас інші правила та обов'язки все ж залишаються актуальними, серед яких письмове повідомлення під підпис та ознайомлення з іншими пропозиціями щодо вакантних посад та поточними окладами у разі відмови від роботи.

Друга зміна — можливість роботодавця запроваджувати іншу систему оплати (відрядну чи погодинну). Так, роботодавець має право визначити та зафіксувати певну тривалість робочого дня пропорційно заробітній платі, а тобто таким чином скоротити робочі години, і, як наслідок, розмір оплати працівника.

Висновок: зменшення заробітної плати під час війни без завчасного попередження тепер можливе.

Відтермінування виплат

З моменту введення воєнного стану на території України роботодавці також були звільнені від відповідальності за затримку виплати заробітних плат працівникам. Звичайно ж, навіть попри відтермінування власники бізнесу все ж будуть вимушені розрахуватись з персоналом, однак чітких термінів законодавство не встановлює.

Право на затримку виплат отримують роботодавці лише у випадку, якщо такі затримки пов'язані з бойовими діями, що підприємці повинні обов'язково довести (а зробити це, як показує практика, непросто). Навіть зменшення обсягів виробництва та прибутку компанії не є підставами для відтермінування виплат. Якщо ж право на затримку все ж було доведено, компенсація невиплачених сум повинна відбутись одразу після відновлення роботи підприємства.

Висновок: несвоєчасна оплата праці у воєнний час у деяких випадках законодавчо дозволена.

Отже, для встановлення оплати праці під час дії особливого періоду рекомендуємо дотримуватись таких порад:

• не змінюйте розмір заробітних плат без необхідності;
• знижуйте оклади, підготувавши попередній наказ під підпис працівників;
• орієнтуйтесь на загальні ринкові тенденції та розміри окладів;
• вводьте погодинну або відрядну системи для мінімізації витрат.

Які особливості оплати праці під час воєнного стану: інші зміни

Оплата праці під час війни та нарахування заробітних плат — не єдині аспекти трудової діяльності, які зазнали змін.

Збільшення тривалості робочого тижня

Так, під час воєнного стану роботодавець уповноважений збільшувати тривалість робочого тижня до 60 годин. Якщо така зміна застосовується, оплата праці також збільшується з розрахунком додаткових годин.

Нарахування зарплатні мобілізованим/добровольцям

Якщо працівника було мобілізовано до ЗСУ, ДПСУ, ТРО чи інших військових структур, за ним зберігається не лише посада та місце, а й середня заробітна плата, яка повинна нараховуватись не рідше ніж двічі на місяць.

Розв'язання ситуацій з відсутніми працівниками

З огляду на причини відсутності робітника, законодавством передбачені такі можливі рішення ситуації:

• виїзд з території, де ведуться бойові дії — віддалена робота або розірвання трудового договору;
• відсутність зв'язку з працівником — звільнення за прогул, продовження виплати заробітної плати та/або розірвання договору.

Режим простою

Введення режиму зі збереженням робочих місць та виплатою 2/3 зарплати працівників за повної відсутності роботи та можливостей для її виконання. Вводиться задля підтримки персоналу та збереження організаційних процесів.

Скорочення відпустки

Роботодавці також стали уповноважені скорочувати щорічну відпустку працівникам до 24 календарних днів. Невикористані дні понад встановлений ліміт переносяться на період закінчення дії воєнного стану, якщо власник підприємства відмовляє в їхньому наданні. Наголошуємо, що це — право роботодавця, а тому деякі представники бізнесу й досі продовжують надавати персоналу 28 і більше днів оплачуваної відпустки.

Працівники критичної інфраструктури можуть взагалі бути позбавлені права на будь-яку відпустку, крім відпусток по вагітності/пологам та для догляду за дитиною, але це, знову ж таки, право роботодавця, а не обов'язок.

Введення відпусток без збереження зарплатні

Протягом воєнного стану працівники тепер можуть отримати відпустку без отримання заробітної плати на будь-який строк. Інакше кажучи, робітник може рік, два або навіть більше (якщо воєнний стан триває) перебувати у такій відпустці зі збереженням робочого місця, але не працюючи та не отримуючи оплату.

Крім цього, ВПО та працівники, які залишили територію країни, можуть також претендувати на таку відпустку, однак її термін вже буде обмежений до 90 діб. Що в першому, що в другому випадках, час, проведений у відпустці, до стажу роботи зарахований не буде. Головна причина надання відпустки — бажання самого працівника, а не одностороннє рішення керівника.

Призупинення трудового договору

Це нововведення полягає в тому, що під час особливого періоду роботодавець може призупинити (а не припинити повністю) трудовий договір з працівником з причини відсутності роботи. Заробітна плата в цьому випадку не нараховується та не виплачується, а податки та ЄСВ не сплачуються (однак їхній облік необхідно все ж вести). Єдина вимога — відсутність «штучного» характеру такого рішення, що роботодавцю потрібно буде додатково довести (підтвердити скорочення виробництва, зменшення прибутку чи повну відсутність роботи).

Пільговики

Будь-які зі згаданих вище нововведень не можуть бути застосовані до двох категорій пільговиків: військовослужбовців, які вступили на службу, маючи при цьому роботу, та працівників навчальних закладів. У таких випадках законом передбачена гарантія збереження їхніх окладів та оплат, а тобто зменшити чи відтермінувати виплати не вийде.

А тепер повернемось до головного питання:

Чи можна не платити працівникам зарплату під час війни?

Невиплата заробітної плати у воєнний час можлива лише у випадках:

• введення режиму простою;
• відтермінування виплати зарплат;
• призупинення трудового договору;
• розірвання трудового договору;
• надання відпусток без збереження заробітної плати.

Виплата заробітної плати під час воєнного стану, якщо на цей процес не вплинули бойові дії та російська агресія, продовжуються у звичному режимі: роботодавці зобов'язані нараховувати зарплати та вчасно їх виплачувати. Невиплата заробітної плати під час війни без поважних причин — порушення законодавства, адже скорочення або повне припинення роботи підприємства не є підставою для невиплати.

Закон про оплату праці у воєнний час зобов'язує такого роботодавця довести, що затримка оплат пов'язана саме з повномасштабною війною, але навіть у цьому випадку підприємство повинно або компенсувати невиплачені суми після відновлення роботи, або визнати себе банкрутом, де борги будуть виплачені коштом майна та активів такої компанії.

Висновки

Введення воєнного стану та повномасштабне вторгнення держави-агресора на територію України вплинуло на життя майже кожного українця, а тому були прийняті певні зміни та нові закони, які створювались з метою врегулювання нових умов нашого життя. Змін зазнали й трудові відносини, де в певних випадках роботодавці отримали більше прав, а в інших — й самі працівники.

У будь-якому випадку те чи інше рішення стосовно звільнення, відтермінування виплат чи введення простою мають бути зваженими та обов'язково підкріплені реальними причинами, пов'язаними з бойовими діями. Якщо таких причин немає, рекомендуємо продовжувати роботу у звичному режимі та підтримувати як економіку країни, так і працівників, надаючи роботу та робочі місця!