Звільнення під час війни: що потрібно знати?

Війна внесла багато коректив в законодавство України. Це стосується й трудових відносин. Влада країни реагує на потреби роботодавців та працівників. Отже, доводиться підлаштовувати законодавство під умови, що кардинально змінюються. Тому потрібно розібратися, що враховувати при звільненні працівників, які норми залишились незмінними та які з'явились обмеження щодо звільнення.

Новий закон про звільнення з роботи під час війни

Закон про звільнення з роботи не єдиний нормативно-правовий акт, що регулює трудові відносини. Зміни торкнулися декількох законів. Найбільш важливими з них є:

1. Закон № 2136-IX. Про організацію трудових відносин під час воєнного стану..
2. Закон № 2352-IX. Про внесення змін в законодавчі акти задля оптимізації трудових відносин..
3. Закон № 2421-IX. Про внесення змін в законодавчі акти про регулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом..

Законодавство зазнало значних змін. Перш за все додалися причини звільнення під час воєнного стану. Наразі трудові відносини можуть бути припинені у зв'язку зі смертю або визнанням безвісті зниклим робітника чи роботодавця.

Також можна розірвати трудовий договір під час відпустки чи перебування на лікарняному працівника. Але варто враховувати, що не те, не інше не може бути причиною звільнення.

Довідка! Звільнити працівника під час декретної відпустки, як і раніше, неможливо.

Закон про звільнення з роботи у воєнний час також дозволив роботодавцю розірвати трудовий договір з працівником, який відсутній на робочому місці понад 4 місяці. Це можливо за умови, що робітник не надав інформації про причини неявки на роботу, та жодних даних про його місцеперебування немає. Якщо остання умова не дотримана, працівник може відновитися на посаді через суд. Для цього достатньо надати докази, що він повідомляв роботодавця про причини своєї відсутності. Також варто пам'ятати, що приводом для звільнення є тільки відсутність більш ніж 4 місяці поспіль. Скласти декілька періодів, коли працівника не було на роботі, та отримати потрібні 4 місяці не вийде.

Основою для звільнення також може стати відсутність можливості забезпечити працівника роботою. Наприклад, через знищення виробничих та технічних потужностей або майна роботодавця в результаті обстрілів.

Скоротилися і терміни, в які потрібно повідомити про звільнення. Замість 2 місяців, що були встановлені раніше, тепер всього 10 днів.

Довідка! Згоду від профспілки для звільнення працівника тепер отримувати не потрібно.

Звільнення за згодою сторін під час воєнного стану

Цей вид розірвання трудових відносин майже не зазнав змін. Звільнення за згодою сторін у воєнний час регулюється п. 1. ч. 1. статті 36 Кодексу законів про працю. Ініціювати процедуру може як працівник, так і роботодавець. Головною перевагою згоди сторін є можливість розірвати трудові відносини в будь-який час без відпрацювання та попереджень. Роботодавець та робітник спільно вирішують, коли буде останній робочий день.

Сама угода може укладатися в письмовій або в усній формі. Головне, щоб обидві сторони виявили згоду на закінчення трудових відносин. В день звільнення роботодавець зобов'язаний видати працівнику копію наказу про звільнення та трудову книжку з відповідними записами. Також він має провести повний розрахунок.

Роботодавець та робітник мають право відмовитись від угоди. В першому випадку надається письмове обґрунтування. В документі чітко описуються причини, з яких робітник не може бути звільнений за згодою сторін. Якщо обґрунтування не надане, працівник отримує право звернутися до суду задля припинення трудових відносин.

Звільнення у воєнний час з ініціативи роботодавця

Процедура звільнення працівника під час воєнного стану практично лишилась старою. Незначні зміни торкнулися розірвання трудового договору під час відпустки або лікарняного.

Звільнення працівника з ініціативи роботодавця у воєнний час починається зі створення відповідного наказу. Але якщо раніше він друкувався, лише коли працівник знаходиться на робочому місці, то тепер його можна створювати, коли він знаходиться у відпустці чи на лікарняному. При цьому датою звільнення в наказі вказують перший робочий день після відпустки. У випадку лікарняного дату можна залишити незаповненою, або застосувати формулювання «перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності». Коли лікарняний закінчиться, потрібну дату вносять в Об'єднану звітність Д5. Враховувати день звільнення при оплаті не обов'язково. Достатньо табелювати його, як «інші причини неявки».

Дещо складніша ситуація зі звільненням за прогул під час воєнного стану. Річ у тому, що згідно з законодавством прогулом рахується неявка на роботу без поважної причини. Але наразі часто відбувається таке, що працівник не виходить на роботу через активні бойові дії. В такому випадку вважається, що робітник був відсутній через поважну причину. Тобто задля порятунку власного життя або життя своєї родини. У цьому випадку звільняти його незаконно.

Дехто помилково вважає, що скорочення під час воєнного стану неможливе, та чекає закінчення бойових дій для оптимізації роботи підприємства. Насправді законодавством не заборонено скорочення, якщо воно необхідне. До таких випадків належать:

1. Ліквідація підприємства. Якщо компанія закінчує існування, логічно, що працівники будуть звільнені. Заборонити скорочення в такому випадку неможливо.
2. Реорганізація. Підприємство переходить у нову форму власності та фактично стає іншою компанією. Така процедура часто вимагає скорочення штату.

Сама процедура скорочення штату під час воєнного стану залишилась без змін:

• прийняти рішення;
• створити наказ;
• повідомити працівників (не менш ніж за 2 місяці);
• повідомити профспілку;
• надати дані у Центр зайнятості;
• звільнити робітників, видавши трудову книжку та всі належні виплати.

Варто враховувати, що є категорії працівників, яких не можна скоротити. До них належать вагітні жінки, неповнолітні, батьки дітей-інвалідів та інші.

Як і раніше, розрахунки з працівником потрібно здійснити у день звільнення. Однак важливою умовою є надання робітнику всіх даних про нараховані та виплачені кошти у письмовому вигляді. Якщо не дотримуватися цієї умови, звільнення може бути оскаржене працівником у суді.

Саме дата вручення письмового повідомлення про розрахунки є відправною точкою для відрахунку термінів подання до суду. Протягом місяця працівник має право оскаржити звільнення.

Передбачений альтернативний варіант звільненню. Якщо обидві сторони не здатні через бойові дії виконувати власні зобов'язання, але при цьому не хочуть переривати трудові відносини, можна використати призупинення трудового договору. Роботодавець створює наказ про призупинення. В документі вказують, якими засобами буде підтримуватись зв'язок, термін призупинення, кількість та прізвища працівників. Якщо призупинення планується до закінчення війни або бойових дій на певній території, роботодавець зобов'язаний проінформувати працівників за 10 днів до початку діяльності.

Звільнення з ініціативи працівника у воєнний час

Всі звикли, що при звільненні за власним бажанням робітник повинен відпрацювати 2 тижні. Цей час надається, щоб роботодавець зміг підшукати заміну на вакансію. Але звільнення з роботи під час воєнного стану трохи відрізняється. Працівник має право звільнитися у той термін, який він вкаже у заяві.

Виняток — тільки робітники об'єктів інфраструктури та кадри, залучені на суспільно-корисних роботах.

Але можливість звільнитися за власним бажанням в будь-який день надається тільки в тих регіонах, де ведуться бойові дії. Така норма має сенс. Часто робітники не бажають піддавати своє життя небезпеці. Наприклад, виконуючи професійні обов'язки на підприємстві, розташованому в регіоні, що обстрілюється. Житло працівника може бути розбитим через обстріли, а сам він виїжджає в інший регіон на довгий час. Працівник у будь-який час може стати внутрішньо переміщеною особою. У всіх цих випадках відпрацювання двох тижнів стає неможливим.

Порядок звільнення з роботи за ініціативою працівника:

• прийняття заяви від працівника;
• підпис безпосереднього керівника та директора;
• створення наказу про звільнення;
• видача трудової книжки;
• провести розрахунок.

Сучасні реалії далеко не завжди дозволяють роботодавцю вчасно оформити всі необхідні папери та обмінятися оригіналами з працівником при звільненні. В такому випадку дозволяється використовувати всі доступні засоби комунікацій. Наприклад, відправлення документів електронною поштою або за допомогою месенджерів. Також можливий обмін документами за допомогою рекомендованих листів. Якщо заява на звільнення здійснюється поштою, час отримання листа вважається датою подання заяви. Закон не забороняє подібні заходи. Єдиною умовою є досягнення згоди між роботодавцем та працівником щодо засобів комунікації.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника у воєнний час без обов'язкового відпрацювання двох тижнів можливе тільки в регіонах, де ведуться бойові дії. Технічно перелік таких адміністративно-територіальних одиниць має бути затверджений Кабінетом Міністрів України. Але наразі його не створено. Тому виникають деякі юридичні колізії. Наприклад, коли робітник звертається до суду, вимагаючи звільнення (роботодавець не погоджується розірвати договір без відпрацювання двох тижнів), та стверджує, що не хоче піддавати небезпеці своє життя через постійні обстріли. Суд може з'ясувати, що в регіоні розташування підприємства даних про такі події не зареєстровано.

Закінчення терміну дії трудового договору під час воєнного стану

На багатьох підприємствах є робітники, які оформлені по терміновому договору. Як правило, він створюється, коли робота має тимчасовий характер. Наприклад, будівництво об'єкта або на вимогу працівника. Тобто це документ, в якому чітко вказано дату закінчення трудових відносин.

Термінові договори бувають трьох типів:

1. На час виконання певної роботи. Такий договір розривається в день завершення завдання.
2. На час відсутності штатного працівника. Договір припиняє дію в день виходу постійного робітника.
3. На термін, що вимірюється місяцями або роками.

Ніяких додаткових дій при закінченні терміна дії трудового договору здійснювати не потрібно. За замовчанням він вважається розірваним у вказану дату. Саме тоді потрібно провести розрахунки з працівником та надати йому трудову книжку з відповідним записом. Якщо після закінчення терміну дії договору працівник продовжує виконувати професійні обов'язки на підприємстві, документ автоматично переходить в розряд безстрокових.

Висновки

Умови війни впливають на трудове законодавство України, яке постійно адаптується до нових обставин. Дотримання закону в цих складних умовах допоможе уникнути правових проблем та зберегти стабільність на ринку праці.