Звільнення під час війни: що потрібно знати?

Воєнний стан суттєво змінив ринок праці України. Як бізнесу, так і працівникам довелося адаптуватися до нових реалій, де питання безпеки, релокації та економічної доцільності вийшли на перший план. Звільнення під час війни стало складною, але часто необхідною процедурою, що вимагає чіткого розуміння оновленого законодавства.

Законодавство теж не стояло на місці. Хоча КЗпП (Кодекс законів про працю) залишається основою, закон про звільнення з роботи у воєнний час (зокрема, Закон № 2136-IX та подальші зміни) вніс суттєві корективи у трудовий кодекс під час війни.

Як роботодавцю коректно оформити звільнення з роботи під час воєнного стану, а працівнику — захистити свої трудові права? Які виплати та компенсації належать працівнику? Розглянемо всі законні підстави та процедурні нюанси.

Новий закон про звільнення з роботи: що змінив воєнний стан?

Основний документ, що регулює трудові відносини в цей період, — Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (№ 2136-IX). Він не скасовує КЗпП, а доповнює і тимчасово змінює його окремі норми, надаючи пріоритет над Кодексом.

Ключові зміни, що вплинули на звільнення:

1. Нові підстави для звільнення — з'явилися специфічні причини для припинення трудових відносин. Зокрема:

• знищення майна роботодавця внаслідок бойових дій;
• смерть роботодавця-ФОП;
• відсутність працівника понад 4 місяці.

2. Спрощення процедур.
Змінилися строки попередження для деяких видів звільнень, а також було нівельовано або змінено роль профспілок у погодженні.

3. Альтернативи звільненню.
Закон популяризував такий інструмент, як тимчасове призупинення трудового договору. Це не звільнення, а тимчасова пауза у відносинах, коли роботодавець не надає роботу, а працівник її не виконує (і зарплата не нараховується, але трудові відносини тривають).

Звільнення з ініціативи працівника (за власним бажанням)

Це найпоширеніша підстава. Тут важливо розрізняти два сценарії: стандартний (ст. 38 КЗпП) та пільговий (ст. 39 КЗпП), а також особливості воєнного стану.

Звільнення під час війни за власним бажанням

Навіть під час війни працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк.

Працівник зобов'язаний попередити роботодавця письмово (подати заяву) за два тижні до бажаної дати. Цей термін називають «відпрацюванням». Роботодавець не має права відмовити. Він повинен видати наказ, внести запис до трудової книжки (на вимогу) та провести повний розрахунок.

Це стандартний порядок звільнення з роботи за ініціативою працівника.

Звільнення під час війни без відпрацювання: коли це можливо?

Багато хто шукає можливість звільнитися «одним днем». Звільнення під час війни без відпрацювання (тобто без 2-тижневого попередження) можливе у трьох випадках:

1. Загальні поважні причини (ч. 1 ст. 38 КЗпП).
   Вони діяли й до війни. Це, наприклад, переїзд на нове місце проживання, вступ до навчального закладу, вагітність, догляд за дитиною до 14 років або дитиною з інвалідністю та інші поважні причини, підтверджені документально (зокрема медичним висновком). У заяві потрібно вказати цю причину і, за можливості, додати документ, що її підтверджує.
2. Спеціальна норма воєнного стану (ст. 4 Закону № 2136-IX).
   Працівник може ініціювати розірвання трудового договору з ініціативи працівника у строк, який він сам вказує у заяві, якщо підприємство розташоване в районі ведення бойових дій та існує безпосередня загроза його життю та здоров’ю.
3. Порушення з боку роботодавця (ч. 3 ст. 38 КЗпП).
   Якщо роботодавець порушує законодавство про працю або умови колективного чи трудового договору (наприклад, систематично затримує зарплату), працівник може звільнитися у вказаний ним строк.

Важливо! Якщо ваше підприємство знаходиться в умовно безпечному тилу, а працівник не має поважних причин (зі списку ст. 38) і просто не хоче відпрацьовувати 2 тижні, роботодавець має повне право наполягати на стандартній процедурі.

Як подати заяву на звільнення, перебуваючи за кордоном?

Це часта проблема. Якщо працівник фізично не може принести заяву, закон дозволяє вести кадровий документообіг та обмін повідомленнями за допомогою доступних електронних засобів.

Працівник може надіслати заяву (скан-копію або фото) на офіційну електронну пошту роботодавця або у погоджений месенджер. Роботодавець має підтвердити отримання. Це вважається належним повідомленням.

Звільнення за згодою сторін під час воєнного стану 

Звільнення за згодою сторін у воєнний час — це своєрідний стандарт цивілізованого припинення трудових відносин. Такий формат вважається найбільш зручним, безпечним і взаємовигідним як для працівника, так і для роботодавця.

Як відбувається процес? Сторони спільно визначають дату звільнення — це може бути будь-який день, навіть дата подання заяви. Жодного обов’язкового «відпрацювання» двох тижнів не потрібно.

Ініціатором може виступити як працівник (через заяву), так і роботодавець (через письмову пропозицію).

Перевага такого формату в мінімізації ризиків, конфліктів чи судових суперечок, адже все фіксується документально. Важливо, щоб у заяві працівника було чітко вказано дату звільнення («Прошу звільнити мене з...») і щоб ця дата збігалася з наказом роботодавця. На відміну від звільнення «за власним бажанням», відкликати таку заяву без згоди роботодавця вже неможливо.

Звільнення у воєнний час з ініціативи роботодавця

Це найскладніший блок, де роботодавці припускаються найбільше помилок. Попри те, що КЗпП дозволяє це, звільнення працівника з ініціативи роботодавця у воєнний час має свої особливості.

Скорочення штату під час воєнного стану 

Роботодавець має право провести скорочення під час воєнного стану (п. 1 ст. 40 КЗпП), якщо це обґрунтовано змінами в організації виробництва і праці.

Попри воєнний стан, процедура скорочення штату залишається складною. Роботодавець, як і раніше, зобов'язаний попередити працівника про майбутнє звільнення (під розпис) не пізніше ніж за 2 місяці.

Що змінилося?

Під час війни дозволяється звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності (лікарняного) або відпустки (окрім декретної), із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем після лікарняного/відпустки. Також (законом № 2352-IX) скасовано обов’язок погоджувати масове вивільнення з профспілкою (але погодження звільнення члена профспілки залишається).

Звільнення за прогули під час війни

Прогул — це відсутність на роботі понад 3 години (безперервно чи сумарно) без поважних причин.

Звільнення за прогул під час воєнного стану ускладнюється тим, що багато причин відсутності є поважними. Наприклад:

• перебування в укритті під час повітряної тривоги;
• неможливість дістатися на роботу через бойові дії;
• відсутність транспорту;
• допомога членам сім'ї в небезпеці.

Роботодавець повинен беззаперечно довести факт прогулу (акти, доповідні) та обов'язково вимагати від працівника письмове пояснення причин відсутності. Звільнення за прогули під час війни — ризикована стаття, якщо працівник доведе, що був відсутній з міркувань безпеки, а роботодавець не забезпечив йому безпечних умов праці.

Нові підстави для звільнення з ініціативи роботодавця

Закон № 2136-IX, який регулює трудові відносини під час воєнного стану, поповнився двома новими підставами для звільнення:

1. Неможливість забезпечити умови праці (п. 6 ст. 41 КЗпП).
   Якщо внаслідок бойових дій все майно (виробниче, організаційне) роботодавця було знищено, і він фізично не може надати роботу. Це не скорочення, це повна неможливість. Потрібно попередити працівника за 10 днів та виплатити вихідну допомогу (не менше середнього місячного заробітку).
2. Невідповідність працівника займаній посаді (п. 2 ст. 40 КЗпП).
   Під час воєнного стану дозволяється звільнення працівника за цією статтею в період його лікарняного або відпустки (окрім декретної). Однак підставою для звільнення має бути не «здалося», а об'єктивні докази: результати атестації, доповідні про систематичне невиконання норм, медичний висновок.

Звільнення під час воєнного стану у разі перебування за кордоном понад 4 місяці

Це одна з головних проблем бізнесу — що робити з працівниками, які виїхали й не відповідають на повідомлення? Під час воєнного стану такі ситуації трапляються дедалі частіше, тому питання звільнення під час війни, якщо працівник за кордоном, стало особливо актуальним.

Закон № 2352-IX запровадив нову підставу для припинення трудового договору (п. 8-3 ст. 36 КЗпП): відсутність працівника на робочому місці та відсутність інформації про причини такої відсутності понад 4 місяці поспіль.

Це не прогул! Це окрема, законодавчо визначена підстава, яка не потребує доведення неповажності причин.

Умова: роботодавець повинен підтвердити, що протягом цих 4 місяців він намагався встановити контакт із працівником.

Як правильно фіксувати відсутність: 

1. Складайте акти про відсутність.
2. Надсилайте листи «Укрпоштою» з описом вкладення на останню відому адресу.
3. Пишіть на офіційну електронну пошту чи в робочі месенджери. 

Зберігайте скриншоти та докази спроб зв’язку. Якщо відповіді немає понад 4 місяці, це надає законну підставу для звільнення та дозволяє компанії офіційно закрити вакансію.

Закінчення терміну дії трудового договору

Якщо з працівником було укладено строковий трудовий договір (наприклад, на 1 рік або на час виконання певного проєкту), воєнний стан не впливає на його завершення.

Звільнення працівника під час воєнного стану у зв'язку із закінченням строку договору відбувається на загальних підставах. Роботодавець просто видає наказ про звільнення в останній день дії договору. Попереджати заздалегідь (як при скороченні) не потрібно.

Розрахункові при звільненні під час війни: порядок та виплати

Це найважливіший етап, де не можна припускатися помилок. Звільнення під час воєнного стану не звільняє роботодавця від обов’язку повного розрахунку.

Що входить у виплати за звільнення під час війни?

Згідно зі ст. 116 КЗпП, розрахункові при звільненні під час війни включають:

1. Заробітну плату — вся нарахована зарплата за фактично відпрацьований час до дня звільнення включно.
2. Компенсацію за невикористану відпустку — виплата грошей за всі дні щорічної відпустки (та додаткової соц. відпустки «на дітей»), які працівник не встиг використати.
3. Вихідну допомогу — виплачується лише у випадках, прямо передбачених КЗпП (наприклад, при скороченні штату або при звільненні через знищення майна). При звільненні за власним бажанням під час війни чи за згодою сторін вихідна допомога не виплачується (якщо інше не прописано у вашому колективному договорі).

Строки та відповідальність за затримку розрахунку

Всі суми мають бути виплачені працівнику в день звільнення. Якщо працівник не працював у день звільнення (наприклад, був відсутній), то гроші мають бути виплачені не пізніше наступного дня після того, як звільнений працівник поставив вимогу про розрахунок.

Якщо роботодавець не розрахувався вчасно, він зобов'язаний виплатити працівнику його середню ЗП за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Це дуже суттєва санкція.

Виняток воєнного стану: якщо роботодавець доведе, що не може провести розрахунок вчасно через ведення бойових дій (наприклад, знищено бухгалтерію, немає доступу до рахунків), він звільняється від обов’язку виплати середнього заробітку за час затримки, якщо доведе неможливість розрахунку з об’єктивних причин, пов’язаних із бойовими діями. Однак це не скасовує сам обов'язок виплатити борг, як тільки з'явиться можливість. Неможливість через «брак коштів» не є поважною причиною.

Висновок

Звільнення під час війни — це складний юридичний процес, що вимагає балансу між інтересами бізнесу та захистом прав працівників. Закон про звільнення з роботи адаптувався до реалій, надавши як роботодавцям, так і працівникам нові інструменти.

Для бізнесу головне — чітко дотримуватися процедури: правильно визначити підставу, зібрати всі підтверджувальні документи (заяви, акти, накази) та вчасно провести повний розрахунок. Це єдиний шлях уникнути штрафів від Держпраці та судових позовів у майбутньому.