Облікова політика підприємства — що це таке та для чого вона необхідна?

Існує небагато легальних методів, щоб знизити податкове навантаження на підприємство. Один з таких — скласти облікову політику компанії, де зазначено спосіб обліку. До розробки документа необхідно підходити стратегічно, зважаючи на специфіку вашої галузі, щоб уникнути питань від фіскальних органів. Сьогодні законодавство України не має встановленого регламенту складання цього акту, однак є низка рекомендацій, з яким слід ознайомитись кожному підприємцю.

Розглянемо базові характеристики, які повинна відображати облікова політика компанії і типові помилки під час підготовки документа, що можуть нашкодити підприємству, зокрема, викликати небажані перевірки контролювальними органами, відштовхнути кредиторів та інвесторів, а також спровокувати внутрішні фінансові нестикування.

Що таке облікова політика і для чого вона потрібна?

Закон «Про бухгалтерський облік» визначає, що облікова політика — це всі методи, процедури та принципи, які компанія застосовує для ведення бухобліку, складання і надання регулярних фінансових звітів до контролювальної служби. Компанія самостійно визначає спосіб ведення бухобліку. Документ затверджується власником бізнесу чи відповідальною посадовою особою. Важливо, щоб облікова політика була обґрунтованою, чітко оформленою та відповідала вимогам законодавства.

Внести зміни в затверджений акт можливо у випадку, коли:

• змінюються статутні вимоги компанії;
• Мінфін оновив свої вимоги;
• ці зміни дозволять більш точно відображати господарські операції в бухобліку та звітності.

Порядок внесення змін залежить від їхнього масштабу. Якщо вони стосуються невеликої частини тексту документа й жодним чином не деформують його суть, оновлення можна видати окремим наказом. У випадку, коли внесені зміни торкаються значного обсягу акта та/або мають істотний вплив на зміст, необхідно скласти, видати та затвердити нову облікову політику.

Важливо: будь-які оновлення треба зазначати фінансовій звітності за рік. Бухгалтер повинен описати їх у примітках до звіту або прикласти копію відповідних положень.

Як складається наказ про облікову політику? Обов’язкові складові

Відповідно до чинних Методрекомендацій, у наказі обов'язково мають бути чітко сформульовані методологія і процеси, які застосовуються організацією для ведення фінансового обліку та складання податкової звітності. Це стосується лише тих випадків, коли законодавчими актами передбачено більше одного варіанту. Якщо регламент не містить альтернативні рішення, їх можна опустити. Облікова політика підприємства повинна враховувати особливості організаційно-правового устрою компанії чи галузі економіки, обсяги виробництва та інші важливі характеристики.

Документ має містити дані про:

1. Оцінку вибуття та середньозважену собівартість запасів.
2. Транспортно-заготівельні витрати.
3. Амортизацію.
4. Активи, що класифікуються як малоцінні необоротні матеріальні, їхню переоцінку.
5. Застосування восьмого чи дев’ятого класів.
6. Резерв сумнівних боргів.
7. Забезпечення майбутніх витрат та обов’язкових платежів.
8. Сегменти діяльності — перелік, пріоритетний вид, засади ціноутворення.
9. Загальновиробничі витрати й розрахунок виробничої собівартості.
10. Фінансові активи, отримані в результаті регулярних операцій.
11. Суттєвість даних про господарські операції та статті фінансових звітів.
12. Податкові активи й зобов'язання, що мають відстрочення.
13. Операційну й інвестиційну нерухомість.
14. Пов'язані сторони.
15. Акції.
16. Окремий баланс.
17. Інвентаризацію.
18. Одиницю аналітичного обліку запасів.
19. Звіт про переміщення коштів.
20. Витрати на покращення виробничих засобів.

Інші пункти залежать від специфіки роботи організації. Для складання коректного документа радимо звернутися до спеціалістів з ведення обліку. 

Приклад облікової політики підприємства

Наказ містить пункти, в яких визначена методологія та процесуальні норми ведення обліку на підприємстві, підходи до складання звітностей (щоквартальних і щорічних). Обов’язковими є дані про випадки використання альтернативних принципів обліку фінансів, якщо такі визначені чинним законодавством.

Для розуміння, як має виглядати облікова політика підприємства приклад, можна взяти в конкурентів. Компанії аналогічного масштабу та сфери діяльності мають подібні розпорядчі документи, які відрізняють лише фінансові дані (активи, витрати, борги).

Немає жодного сенсу прописувати у внутрішньому нормативному акті організації законодавчі вимоги. Вони й так очевидні і застосовуються до всіх компаній цього сегменту. Важливо зосередитись на уточненні специфічних підходів підприємства, що відрізняються від загальноприйнятих і потребуються роз’яснення.

Наказ також має Додаток, де необхідно зазначити варіативний зразок політики. Його необхідно адаптувати до специфіки й потреб вашого підприємства, щоб він став дійсно корисним інструментом ведення бухгалтерського обліку.

Наказ про облікову політику підприємства: типові помилки під час складання та ведення

Попри те, що кожна організація самостійно визначає, яким чином складати облікову політику й чіткого регламенту не існує, варто дотримуватись Методрекомендацій. Такий підхід дозволить мінімізувати ризик виникнення додаткових запитань від податкової інспекції.

Які помилки допускають компанії:

1. Не складають власні положення про облікову політику підприємства, а використовують «запозичені» в іншого підприємства — такий документ може містити застарілі або неприйнятні для конкретної організації відомості. Крім того, його ймовірно неможливо буде підтвердити перед податковими інспекторами й аудиторами.
2. Мають зайву інформацію в положеннях — облікова політика має містити дані, що безпосередньо стосуються складання фінансових звітів. Те саме стосується змін. Слід вносити лише ті правки, що актуальні для тих методів, які використовує компанія. Наприклад, при оновленні нормативів переоцінки основних засобів, не потрібно прописувати зміни, якщо організація не використовує цей спосіб.
3. Визначення фіксованого рівня суттєвості без урахування факторів діяльності підприємства — призводить до неправдивості звітності, що провокує інтерес податкової служби до підприємства і подальші штрафні санкції.
4. Перезатвердження документа кожного року — законодавство чітко визначає випадки, коли необхідно редагувати та заново затвердити документ.
5. Облікова політика містить положення, які не відповідають реальній практиці ведення обліку або законодавчим вимогам — це призводить до недоплати податків, накладання штрафів і нарахування пені податковою, судового позову.

Висновки

Облікова політика компанії — це основний документ, що забезпечує правдивість і прозорість фінансових даних підприємства. Головними критеріями якісного документа є: відповідність законодавчим нормативам, чіткість, лаконічність, зрозумілість та актуальність. Належне ведення обліку сприяє не лише унеможливленню штрафних санкції з боку держави, а й залученню інвесторів та ефективному внутрішньому контролю.