Основні засоби: класифікація

Жодне підприємство не може існувати без основних засобів. До них належать багато речей та будівель. Отже, все це має перебувати на балансі. А через те, що з часом основні засоби можуть виходити з ладу, потрібно знати, як відобразити це в документах. Загалом бухгалтерська робота з основними засобами є доволі складною справою, тому варто розібратися з їхньою класифікацію та особливостями обліку.

Що таке основні засоби?

Основні засоби — це матеріальні предмети, які застосовуються для реалізації виробничої чи господарської діяльності та призначені для тривалого використання. Основні кошти додаються до складу необоротних та належать до капітальних інвестицій. Бухгалтерський облік основних засобів передбачає, що вони враховуються, амортизуються та списуються відповідно до чинного законодавства та стандартів. Простими словами, це коштовне та велике майно, яке має перебувати на балансі компанії.

До основних засобів можна віднести:

• будівлі та споруди;
• земельні ділянки;
• станки;
• обладнання;
• спецтехніка;
• транспорт;
• ручний інструмент;
• засоби для передачі інформації (комп'ютери, смартфони);
• офісна техніка (принтери, сканери);
• багаторічні рослини (якщо вони ростуть на земельних ділянках, які належать підприємству);
• ставки та озера;
• худоба, призначена для розведення.

Готова продукція або товари для перепродажу на складах не можуть належати до основних засобів. Те ж саме стосується тари для зберігання, висадкового матеріалу, навіть якщо останній є багаторічними рослинами. Не належать до основних засобів й ті матеріальні цінності, які були закуплені, але ще не розташовані на території підприємства.

Підприємство може отримати основні засоби під час таких угод:

1. Придбання в постачальника. У такому випадку враховується первісна вартість.
2. Внесення як частина статутного капіталу. Вартість визначається засновниками.
3. Створення компанією. Враховується вартість витрачених на зведення об'єкта матеріалів.
4. Отримання в подарунок. Враховується ринкова вартість.
5. Отримання по бартеру. Сторони угоди самостійно визначають вартість.

Основні засоби підприємства: ознаки

Далеко не все майно належить до основних засобів, навіть якщо воно має велику вартість. У бухгалтерському обліку передбачені певні правила щодо врахування та визначення основних засобів. Насамперед майно, яке належить до цієї категорії, повинно мати такі ознаки:

1. Матеріально-речовий характер. Основні засоби мають упредметнену форму. Це будівлі, споруди, машини, обладнання.
2. Тривалість використання. Термін корисного використання основних засобів перевищує 12 місяців чи звичайний операційний цикл.
3. Перенесення вартості готової продукції. Вартість основних засобів бере участь у формуванні собівартості продукції у вигляді амортизаційних відрахувань.
4. Використання у виробничому процесі. Основні засоби — це активи, які залучені у виробництві продукції, виконанні робіт та наданні послуг.
5. Збереження натурально-речовинної форми. На відміну від сировини та матеріалів, основні засоби у процесі використання не втрачають своєї первісної форми.
6. Закріплення за підприємством на праві власності, господарського відання чи оперативного управління.
7. Амортизація. Вартість основних засобів переноситься на собівартість продукції або послуг за допомогою амортизації.

Класифікація основних засобів

Класифікація основних засобів — це можливість віднести актив до певної категорії. Регулюється це питання Міністерством доходів і зборів, а також ПСБО 7 «Основні засоби». Загалом основні засоби можуть бути класифіковані за різними критеріями:

1. Форма. Основні засоби можуть бути фізичними об'єктами, такими як будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби тощо, або інтелектуальними активами, такими як патенти, авторські права.
2. Сфера використання. Основні засоби можуть бути виробничими чи невиробничими. Виробничі кошти використовуються в процесі виробництва або надання послуг. Невиробничі кошти, такі як інтелектуальна діяльність, не беруть участь у виробничому процесі.
3. Статус. Основні засоби можуть бути новими або які вже використовуються. Нові кошти купуються для подальшого використання в процесі виробництва або надання послуг. Основні засоби, які вже використовуються, можуть бути амортизовані та додані в собівартість продукції або послуг.
4. Групи. Основні засоби можуть бути класифіковані за групами, такими як будівлі та споруди, обладнання, транспортні засоби.
5. Оцінка та амортизація. Основні кошти враховуються та амортизуються відповідно до бухгалтерського та податкового законодавства. Амортизація — це процес перенесення вартості основних засобів на собівартість продукції чи послуг.

У рамках цієї класифікації деякі об'єкти можуть бути перетворені на основні засоби підприємства та враховуватися у бухгалтерському обліку та податковому плануванні.

Слід зауважити, що класифікація основних засобів у бухгалтерському та податковому обліку дещо відрізняється. Це впливає й на порядок обліку.

Одиницею бухгалтерського обліку основних засобів є інвентарний об'єкт. У податковому обліку це майно, яке амортизується. У бухобліку виділяють активну та пасивну частини основних засобів. У податковому обліку такого поділу немає.

У податковому обліку встановлено перелік майна, що амортизується. У бухобліку переліку немає, це може бути будь-який основний засіб. Податковий кодекс містить свій перелік об'єктів, які не є майном, що амортизується. У бухобліку цього немає. Термін корисного використання у податковому обліку може відрізнятись.

Методи амортизації основних засобів та порядок розрахунку в Податковому кодексі та бухобліку відрізняються.

Встановлено різні граничні норми амортизаційних відрахувань.

Амортизація основних засобів: що це?

Амортизація основних засобів — це процес поступового розподілу вартості основних засобів протягом усього терміну їхньої служби. Вона являє собою фінансову операцію, спрямовану на облік фізичного зносу коштів та витрат на втрати у процесі їхнього використання. Амортизація здійснюється протягом певного періоду часу та враховується в бухгалтерському обліку, як витрати, що впливають на фінансові показники підприємства. У цьому процесі основні засоби регулюються Податковим кодексом та нормативно-правовими актами. П.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України також затверджує терміни амортизації, встановлені законодавством.

В Україні згідно з Податковим кодексом основні заходи амортизації, включаючи інвестиційну нерухомість, розраховуються у спеціальному документі-розрахунку. Строк нарахування амортизації фіксується в розпорядчому порядку при перерахуванні основних засобів, що визначаються за балансом.

Головні правила нарахування амортизації в податковому обліку:

1. Амортизація нараховується лише на активи, що перебувають на балансі підприємства на праві власності.
2. Застосовується прямолінійний метод нарахування амортизації з мінімально допустимих термінів корисного використання.
3. Амортизованим майном вважаються об'єкти первісною вартістю понад 6 000 грн та терміном служби понад 1 рік.
4. Амортизація не нараховується на земельні ділянки, об'єкти незавершеного капбудівництва, малоцінні необоротні активи.
5. Ставки амортизації, що неспроможні перевищувати нормативні терміни експлуатації, встановлюються залежно від групи основних засобів.
6. Амортизаційні відрахування по об'єктах, проданих протягом звітного періоду, припиняються з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта.

У бухгалтерському обліку діють інші правила виконання процедури:

1. Нарахування амортизації виробляється лінійним способом з терміну корисного використання.
2. Амортизованим майном визнаються об'єкти з терміном служби понад 12 місяців та первісною вартістю понад 100 000 грн.
3. Амортизація починає нараховуватися з 1 числа місяця, наступного за місяцем введення об'єкта в експлуатацію.
4. Ставки амортизації, які неспроможні перевищувати граничні норми, встановлені Податковим кодексом кожної амортизаційної групи.
5. Нарахована протягом місяця сума амортизації належить до витрат, зменшує податкову базу з податку на прибуток.
6. При реалізації майна витрати визначаються з урахуванням залишкової вартості, яка визначається як різниця первісної вартості та нарахованої амортизації.

Сама процедура в бухгалтерському обліку може виконуватись різними способами. Існує кілька методів амортизації основних засобів.

Прямолінійний (лінійний) метод

Річна сума амортизації розраховується, виходячи з первісної вартості об'єкта та норми амортизації, обчисленої із терміну його корисного використання.

Метод зменшеного залишку

Річна сума амортизації визначається, виходячи з залишкової вартості основних засобів на початок звітного року та нормативного коефіцієнта прискореної амортизації.

Кумулятивний метод

Норма амортизації визначається, виходячи з фактичного терміну експлуатації та первісної вартості основних засобів.

Виробничий метод

Норма амортизації залежить від натурального показника обсягу продукції (робіт), виготовленої з використанням об'єкта основних засобів.

Важливо! На відміну від бухгалтерського, у податковому обліку нарахування амортизації основних засобів проводиться лише лінійним методом.

Що таке балансова вартість основних засобів?

Балансова вартість основних засобів — це ціна, за якою об'єкт основних засобів відображається у бухгалтерському балансі підприємства. Розрізняють два типи вартості.

Первісна балансова вартість

Ціна станом на момент прийняття об'єкта основних засобів до бухгалтерського обліку. Дорівнює фактичним витратам на його придбання, спорудження та доведення до стану, у якому цей об'єкт є придатним для використання.

Залишкова балансова вартість

Це первісна вартість основних засобів за вирахуванням суми нарахованої амортизації. Відображає ту частину вартості, яка ще не перенесена на продукцію, яка виготовляється. З часом залишкова вартість зменшується з нарахуванням амортизації.

Балансова вартість використовується визначення амортизаційних відрахувань та навіть під час вибуття основних засобів визначення фінансових результатів.

Строк корисного використання основних засобів

Термін корисного використання основних засобів — це період часу, протягом якого вони можуть використовуватися на підприємстві для здійснення своєї діяльності. Цей період визначається відповідно до бухгалтерських стандартів та вимог. Згідно з Податковим кодексом термін корисного використання основних засобів визначено в документі-розрахунку амортизації, який приймається установою при обчисленні основних засобів на баланс. Термін корисного використання основних засобів залежить від їхнього типу, якості та умов експлуатації.

Іншими словами, строк використання основних засобів — це період часу, протягом якого основні засоби функціонують. Тобто зберігають споживчі якості, які здатні приносити економічну вигоду підприємству.

Термін використання визначається такими факторами:

• очікуваний фізичний та моральний знос;
• законодавчо встановлені нормативи використання деяких видів основних засобів;
• очікувана продуктивність та потужність основних засобів.

Залежно від виду основних засобів термін корисного використання може становити від 1-3 до 50 років та більше. Наприклад, обчислювальна техніка — від 1 до 3 років, будівлі — від 20 до 100 років.

Визначення оптимального терміну використання впливає на розрахунок амортизаційних відрахувань, технічне обслуговування та списання об'єкта.

Строки корисного використання основних засобів: таблиця

Термін корисного використання основних засобів залежить від їхнього типу, якості та умов експлуатації. У таблиці нижче наведено мінімально допустимі терміни амортизації та основні заходи згідно з Податковим кодексом.

Ці показники можуть бути змінені залежно від конкретних умов експлуатації та якості майна. Визначено термін корисного використання основних засобів у документі-розрахунку амортизації, який приймається установою при перерахуванні основних засобів на баланс.

Поліпшення основних засобів

У бухгалтерському обліку поліпшення та модернізація основних засобів відображаються у збільшенні первісної вартості витратами на покращення. Це дозволяє коректно відобразити збільшення вартості активів за допомогою проведених робіт. При цьому термін корисного використання основних засобів може бути переглянутий у разі їх покращення чи модернізації, що також відобразиться у бухгалтерському обліку.

У бухгалтерському обліку це відображається так:

1. Витрати на модернізацію та реконструкцію основних засобів, що призводять до збільшення первісної вартості об'єкта, додаються до залишкової вартості основних засобів.
2. Сума приросту первісної вартості об'єкта внаслідок добудови, дообладнання, реконструкції та модернізації відображається за кредитом обліку основних засобів.
3. Одночасно на цю суму зменшуються витрати на дебет рахунків обліку витрат на виробництво або капітальних вкладень.
4. Амортизація після покращення основного засобу нараховується, виходячи з нової первісної вартості та строку корисного використання.

Таким чином, модернізація збільшує балансову вартість об'єкта основних засобів та впливає на суму амортизаційних відрахувань.

Знос основних засобів

При повному зносі основні засоби перестають бути ефективними та важливими для підприємства. У такому разі вони можуть бути виключені зі складу основних засобів та переведені до складу неосвоєних активів чи запасів. У бухгалтерському обліку це показано у вигляді вартості основних засобів до нуля, що означає їх повний знос. У податковому обліку при повному зносі основні засоби можуть бути виключені зі складу активів, що амортизуються, та переведені до складу неамортизованих активів.

Докладно це виглядає так:

1. Припиняється нарахування амортизації, оскільки основний засіб повністю погасив свою вартість.
2. Залишкова вартість основного засобу обнуляється. У балансі вона значиться за обліковою оцінкою 1 гривня, 1 долар тощо.
3. Об'єкт основних засобів продовжує експлуатуватись, якщо зберіг свої техніко-економічні якості. Термін його служби може бути продовжено за результатами технічного огляду.
4. При ухваленні рішення про списання зношеного основного засобу складається акт про його виведення з експлуатації. Оформлюються його демонтаж, утилізація чи реалізація як вторинної сировини.
5. У разі продажу повністю замортизованого об'єкта його вартість не обкладається податком на прибуток (амортизація «занулила» базу оподаткування).

Списання основних засобів відбувається при їхній передачі третім особам (продаж, обмін). Також списання та ліквідація відбуваються внаслідок невідповідності основних засобів встановленим критеріям визнання або у зв'язку з їхнім старінням, нерентабельністю чи непридатністю для використання. Для проведення процедури списання необхідно виконати інвентаризацію, підготувати акти керівного складу та відповідні документи. У бухгалтерському обліку це відображається, як зниження ліквідаційної вартості основних засобів до нуля та переведення їх до складу необоротних активів чи запасів. У податковому обліку при списанні та ліквідації основні заходи можуть бути виключені зі складу активів, які амортизуються, та переведені до складу неамортизованих активів. Під час продажу основних засобів необхідно перевести об'єкт зі складу основних засобів до складу оборотних коштів та оформити відповідні документи.

Проводки для списання основних засобів:

1. Припинення нарахування амортизації з місяця, що настає за місяцем ліквідування основних засобів.
2. Складання переліку зносу основних засобів за період шляхом проводки Дп 13 – Кт 10.
3. Перекладання остаточної вартості основних засобів на інші витрати в періоді, проводкою Дп 976 – Кт 10.
4. Написання всіх витрат, пов'язаних із ліквідацією основних засобів (заробітна плата за персонал, зайнятість з демонтажу основних засобів, нарахований єдиний соціальний фонд на його зарплату, використані матеріали при демонтажі чи розбиранні основних засобів, послуги інших організацій) на інші витрати в період проведення Дт 976 - Кт 66, 65, 631, 20, 22.
5. Якщо після розбирання чи демонтажу основних засобів утворилися запаси (запчастини, будматеріали тощо), то вони припадають на баланс.

Продаж основних засобів

Продаж основних засобів також має бути відображений в бухгалтерському та податковому обліках. Важливо зробити це правильно, щоб запобігти виникненню непорозумінь з органами контролю в майбутньому. І як наслідок, уникнути штрафів та адміністративних покарань.

Проводки при продажі основних засобів виглядають так:

1. Зменшення балансової вартості основних засобів шляхом списання вартості проданих об'єктів. Це означає проведення Дт 90 (субрахунок 1) - Кт 15 (субрахунок 1) для забезпечення реалізації об'єкта.
2. Складання амортизації на місяць вибуття об'єкта основних засобів. Це виконується, як проведення Дт 91 (субрахунок 1) - Кт 13 (субрахунок 1).
3. Відображення ПДВ, якщо об'єкт основних засобів отримано з урахуванням ПДВ. Відображається проводкою Дп 19 (субрахунок 1) - Кт 90 (субрахунок 1) у сумі ПДВ.
4. Відображення доходу від основних засобів. Виконується проводкою Дп 76 (субрахунок 1) - Кт 90 (субрахунок 1) у сумі доходу.

Під час продажу основних засобів у податковому обліку відображається різниця між доходом від продажу об'єкта та його балансовою вартістю. Ця інформація розміщується в деклараціях про доходи платника з прибутку. Водночас високі доходи від продажу понад балансову вартість додаються до прибутку платника податку. У випадку, якщо вартість продажу нижча за балансову, різниця додається до витрат платника.

Висновки

Облік основних засобів — не проста процедура, яка потребує уваги та об'ємних знань в області бухгалтерського та податкового обліку. Помилки під час складання документів можуть призвести до отримання підприємством штрафів. Наша інформація допоможе розібратися з процедурою обліку основних засобів та уникнути помилок.