ᐈ Шляхи зниження собівартості реалізованої продукції

Становлення бізнесу — складний і трудомісткий процес. Перспективна ідея і первинний капітал не гарантують подальшого успіху. Для цього необхідна стратегія і послідовний алгоритм дій. Важливо знайти кваліфікованих спеціалістів, якісне обладнання, сировину, визначитися з точками збуту виготовленої продукції та налагодити виробничі процеси. Особливої уваги потребує питання ціноутворення. В цьому аспекті важливо знати, що таке собівартість продукції, і яким чином її можна зменшити.

Собівартість — базове економічне поняття, на основі якого встановлюється ціна. Якщо контролювати собівартість продукції, послуги або товару, можна планувати прибуток. Незалежно від складності економічних процесів, формулу визначення собівартості продукції можна адаптувати для всіх товарів і послуг.

Аналіз витрат

Інтуїтивне ведення бізнесу не дає бажаних результатів. Для стабільного отримання прибутку потрібні облік і аналіз. Необхідно фіксувати всі витрати виробництва. На перших етапах для цього можна вести облікові книги або створювати таблиці в Microsoft Excel.

Розрахунок собівартості застосовується в різних сферах бізнесу і дозволяє оцінити всі виробничі процеси. Для цього потрібно підрахувати, скільки сировини й ресурсів знадобиться для виготовлення і продажу товару або надання послуги. Мовою економіки це називається «калькуляція собівартості».

Собівартість = всі витрати на виробництво і реалізацію продукції

Розрахунок собівартості може здійснюватися для різних категорій:

загальний — підрахунок матеріалів або загального часу, необхідних для виробництва товарів;
для однієї одиниці — обчислення собівартості конкретного товару, години роботи, кілометра перевезення вантажу тощо.

На основі собівартості розраховується ціна для реалізації товару або послуги. Для багатокомпонентних товарів, що складаються з кількох видів продукції, процес встановлення собівартості складніший, адже необхідно оцінити вплив додаткових витрат.

Повна собівартість — це сума всіх витрат, прямих і непрямих.

Повна собівартість = прямі витрати + непрямі витрати

Прямі витрати — це вартість усіх ресурсів, що витрачаються на сировину і матеріали. До цієї суми обов'язково потрібно додати суму втрат.

Наприклад, зіпсовані продукти в магазинах або зів’ялий товар у квіткарів доведеться утилізувати. Для непродовольчої продукції та послуг втрати мають інший характер: товар можуть привезти бракованим або пошкодженим при транспортуванні, робочі процеси на виробництвах іноді тимчасово зупиняються з технічних причин і навіть у фрілансера може статися непередбачене відключення електроенергії.

Непрямі витрати — це опосередковані затрати, які не стосуються безпосередньо виробництва товарів і послуг. До таких витрат включають оренду приміщення, плату за комунальні послуги, охорону, рекламу, фінансування обслуговування і ремонту обладнання.

Підхід до розподілу непрямих витрат на собівартість одиниці продукції у кожного підприємства індивідуальний, але частіше це відбувається одним із трьох способів:

між конкретними товарами або послугами пропорційно виторгу від них;
між усіма товарами й послугами порівну;
розподіл з урахуванням трудомісткості.

Для малого і мікробізнесу розрахувати трудовитрати й оцінити свою працю часто виявляється складним завданням. Для цього необхідно проаналізувати, яка частка трудовитрат пов'язана з конкретним товаром або послугою, скільки сил і часу витрачається на робочі процеси.

Наприклад:

Щоб загорнути букет з трьох квіток у прозорий целофан знадобиться 5 хвилин.

На збір весільного букета знадобиться пів години часу, додаткова фурнітура і фантазія робітника.

Після того, як підрахована повна собівартість усіх процесів є можливість виділити пріоритетні для бізнесу категорії товарів і послуг (найприбутковіші та найстабільніші), і ті, від яких варто відмовитися. Окрім собівартості, важливо також врахувати обсяги продажів та вимоги до мінімального асортименту.

Реалізувати всі товари й послуги вдається не завжди. З огляду на це розраховується собівартість реалізованої продукції. Для малого та мікробізнесу собівартість реалізації товарів та послуг тотожна виробничій собівартості.

У великому бізнесі облік виробництва і калькулювання собівартості продукції, крім виробничої собівартості враховує такі додаткові витрати:

нерозподілені постійні загальновиробничі;
наднормативні виробничі.

Шляхи зниження собівартості продукції

Для того, щоб зрозуміти, які виробничі процеси можна скоротити, необхідно врахувати безліч нюансів. Важливо дотримуватись розумного компромісу і зберегти баланс. Ми підібрали 5 популярних шляхів зниження собівартості продукції:

використання дешевших аналогів сировини й матеріалів у виробництві, безсумнівно, дозволяє зменшити собівартість товарів і послуг. Але часто це призводить до зниження якості готового виробу, втрати довіри покупців і зменшення загальної кількості замовлень. Важливо пам'ятати, що економія не повинна впливати на якість. Тому, якщо за нижчу ціну не вдається знайти сировину й матеріали належної якості, краще обрати інший спосіб зменшення собівартості товарів та послуг;

закупівля товарів гуртом дає змогу досягти зниження собівартості одиниці продукції. Важливо пам'ятати, що такий спосіб не є доцільним для товарів, які швидко псуються. Адже високий показник втрат зводить нанівець переваги гуртових цін. Цей метод зниження собівартості продукції працюватиме лише при жорсткому контролі й мінімізації втрат;

зменшення зарплат працівників — ефективний спосіб зниження собівартості продукції. Але такі дії підвищують ризик відтоку кваліфікованих спеціалістів і збільшення коефіцієнта плинності кадрів. Врівноважити наслідки цього методу зменшення собівартості товарів допоможуть додаткові заохочення для працівників — абонемент у фітнес-клуб, медстраховка, оплачувана відпустка тощо. Крім того, це дозволяє підвищити мотивацію і залучити професіоналів;

скорочення персоналу призводить до підвищеного навантаження на робітників штату, і, як наслідок, зниження ефективності роботи. Тому зменшувати кількість працівників варто тільки внаслідок автоматизації процесів і модернізації виробництва. Одноразове вкладення у придбання обладнання для виробництва і засобів поліпшення умов праці в довгостроковій перспективі дозволить знизити собівартість, збільшити обсяги виготовлення продукції та продажів;

облік, контроль і делегування повноважень. Підвищення ефективності управління дозволить розумно витрачати часові ресурси. Розподіл праці між підрозділами та кваліфіковані спеціалісти на керівних посадах допоможуть оперативно розв'язувати виробничі задачі, штатні робочі ситуації та форс-мажори. Це дасть змогу зменшити собівартість продукції, скоротивши загальну кількість часу на її виготовлення.