Сумісництво на роботі: важливі аспекти працевлаштування

Робота за сумісництвом — це ситуація, коли людина працює одночасно на 2 або більше робочих місцях. Працівник може виконувати свої обов’язки на двох окремих робочих місцях на різних підприємствах — це називається зовнішнє сумісництво або ж внутрішнє, коли робітник має декілька посад в одній компанії.

Позитивні аспекти таких трудових відносин для найманого працівника — додатковий дохід, розвиток навичок та розширення контактів. Для роботодавців — це можливість отримати мотивованого спеціаліста, дещо економити розмір фонду оплати праці. Працевлаштування за сумісництвом — поширена практика, оскільки матеріальна зацікавленість громадян невпинно зростає.

Зверніть увагу! Праця осіб, які виконують трудові зобов’язання водночас здобуваючи освіту на денній формі навчання, не вважається сумісництвом.

Прийняття на роботу за сумісництвом: особливості оформлення працівника

Будь-які трудові відносини між найманим працівником та роботодавцем мають бути прописані у трудовому договорі. Для сумісників потрібно зробити окремий договір. Якщо це внутрішня робота за сумісництвом, закон № № 245 від 03/04/1993 року «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положенням від 28 червня 1993 р. № 43 про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим наказом Мінпраці України, Міністерствами юстиції та фінансів нашої країни регулюють таку форму відносин між підприємцем та робітником.

Перелік документів, які має надати працівник:

• паспорт;
• ідентифікацій код;
• диплом, документ про набуту освіту або професійну підготовку;
• заява.

Робота за сумісництвом запис у трудовій не передбачає, бо вона залишається на основному робочому місці. Але у будь-якому разі на працівника має бути складений наказ щодо його працевлаштування, а останній повинен бути з ним ознайомлений.

Звертаємо увагу! У наказі має бути обов’язково вказано:

• режим робочого часу (графік роботи за сумісництвом зазвичай узгоджується індивідуально);
• наявність (або ні) випробувального терміна;
• помітка, що працівник працює на умовах сумісництва.

Права робітника-сумісника можуть залежати від умов праці, договорів та політики компаній. Загальні права такі:

• на адекватну оплату праці за всі виконані роботи відповідно до умов трудового договору та законодавчих норм;
• право на відпочинок і відпустку відповідно до законодавства країни та умов праці;
• на безпеку і гігієну праці на всіх робочих місцях;
• право на захист від будь-якої форми дискримінації чи притискання з боку роботодавців або колег;
• на доступ до необхідної інформації та забезпечення конфіденційності даних, особливо якщо вони працюють на декількох робочих місцях у різних компаніях;
• право на вихідні та оплачені святкові дні згідно з законодавством і умовами трудового контракту.

Оплата праці за сумісництвом: особливості розрахунку

Оплата праці відбувається відповідно до чинного законодавства. ПДФО, військовий збір нараховуються та утримуються за ставкою 18% та 1,5%. Сумісник нараховується заробітна плата тільки за фактично виконану роботу. Є два варіанти реалізації:

• встановлення нормованих завдань та прайсу за їхнє виконання;
• оплата за відпрацьовані години, які зафіксовані в табелі робочого часу відповідно до обумовлених розцінок.

Незалежно від заробітної плати на основному місці працевлаштування за виконання обов'язків на суміщеній посаді оплата встановлюється відповідно до цієї посади. Це стосується надбавок та доплат, якщо законодавством не передбачено заборон на їх виплату.

Важливо: роботодавець зобов’язаний забезпечити оплату праці за кожною з посад, не нижче мінімальної ЗП, встановленої чинним законодавством. Це актуально як для зовнішнього сумісника, так і для співробітника, який обіймає одразу кілька посад в одній компанії.

Робота за сумісництвом на повну ставку для працівників державних установ є порушенням, оскільки відповідно до законодавства України основний робочий час на таких підприємствах складає 40 годин на тиждень, тобто 8 годин на день. А для інших працівників, які не працюють у держслужбах, таке прийняття не є правопорушенням. При цьому:

• основним місцем працевлаштування вважається організація, в якій знаходиться трудова книжка;
• сумісники приймаються на посади на загальних умовах, як і будь-які інші працівники компанії.

Робота за сумісництвом під час відпустки за основним місцем роботи не заборонена, оскільки виходячи з визначення «сумісництво» — це зайнятість у той час, коли людина не залучена на основній роботі, яка зазначена в трудовому договорі. Тобто робітник має право працювати та отримувати заробітну плату за виконанні завдання.

Хто не може працювати за сумісництвом: законодавчі обмеження

У правових актах відокремлена певні категорії працівників, яким забороняється працювати за сумісництвом. До них належать:

• особи, які працюють на важких роботах та шкідливих виробництвах;
• підлітки до 18 років;
• вагітні жінки.

Крім цього, робітники державних підприємств не мають права додатково працювати більш ніж 4 годин у будній день, повний робочий день може бути або в суботу, або в неділю. Керівники та його заступники, бригадири цехів взагалі не мають права займати 2 посади на підприємстві. Виняток — медичні працівники, творчі та наукові діячі.

Будь-які інші заборони щодо сумісництва мають бути прописані в колективному договорі підприємства.

Робота за сумісництвом під час воєнного стану

У період дії воєнного стану, коли люди стають вимушеними переселенцями через бойові дії або загрозу безпеці та життю, деякі обмеження щодо праці знімаються. Одне з них — обмеження для роботи за сумісництвом, яке стосується часу тривалості роботи.

У звичайних умовах працівника можуть оформити лише на пів ставки, тобто 0,5 ставки, якщо він працює на двох роботах. Проте під час воєнного стану для вимушених переселенців це обмеження скасовується. Це означає, що працівника можна оформити на більш тривалий проміжок робочого часу, ніж просто на 0,5 ставки.

Також робота за сумісництвом у воєнний час можлива для деяких громадян, які не мали змоги робити це при нормальних умовах. Зокрема для посадовців категорій «Б» та «В», а також представників місцевого самоврядування 4-7 категорій за виконання таких умов:

• приведені особи перебувають у відпустці без збереження зарплати чи у стані простою;
• дозволено отримувати дохід тільки від юросіб приватного права або ФОП, за умови якщо держслужбовці та посадовці органів місцевого самоврядування протягом останніх 365 днів не здійснювали повноваження з контролю, нагляду, підготовки чи ухвалення відповідних рішень щодо діяльності цієї організації;
• іншу оплачувану чи підприємницьку діяльність необхідно покинути не пізніше, ніж через 15 робочих днів з моменту закінчення відпустки або простою.

Висновки

Отже, сумісництво є розповсюдженою практикою серед працівників різних підприємств та установ. Роботодавці можуть спокійно брати на роботу людину на пів ставки з офіційним оформленням після обговорення деталей співпраці. Ця практика вигідна як для робітника, так і для підприємства. На період воєнного стану в країні уряд зробив певні послаблення щодо роботи за сумісництвом, що дуже важливо для переміщених осіб.