Легалізація лобіювання: що пропонує новий закон?

Політика має безпосередній вплив на всі сфери суспільного життя, і бізнес не є винятком. Будь-яке рішення влади щодо особливостей функціонування тієї чи іншої галузі може стати поштовхом до розвитку компаній або ж, навпаки, створити серйозні перепони й навіть призупинити їхню діяльність. Важливим інструментом впливу на формування законодавчих рішень виступає лобіювання. Його офіційне визнання здатне докорінно змінити підхід до розробки та ухвалення законів.

Що таке лобіювання?

Лобіювання — це організований процес впливу на ухвалення рішень державними чи громадськими органами, спрямований на захист або просування інтересів певної групи, компанії чи окремих осіб. По суті, лобіст — це посередник між суспільством і владою, який доносить позицію своїх клієнтів до законодавців та урядовців. 

В ширшому значенні лобісти — це професійні представники, які застосовують інструменти переконання, аргументації та комунікацій, щоб забезпечити врахування інтересів тих, кого вони представляють.

Форми та методи лобіювання можуть бути як відкритими, так і прихованими. Найчастіше використовуються такі інструменти:

1. Публічні виступи та пресконференції. Залучення медіа допомагає формувати потрібну громадську думку й створювати суспільний тиск на владу.
2. Безпосереднє звернення до законодавців. Лобісти контактують з депутатами або їхніми радниками, пропонуючи підтримати окремі законопроєкти чи поправки.
3. Фінансова участь у політиці. Поширеною є підтримка виборчих кампаній або політичних партій, які відстоюють потрібні ініціативи.
4. Аналітична та дослідницька робота. Часто готуються спеціальні огляди, статистика чи експертні висновки, що підкріплюють важливість ухвалення конкретних рішень.
5. Залучення громадськості. Організовуються акції, петиції, форуми, які формують суспільний запит і підсилюють позицію замовників.
   
   

Варто враховувати, що доброчесне лобіювання може слугувати важливим механізмом захисту інтересів громадян, бізнесу та різних професійних об’єднань. Водночас у разі недобросовісного використання, воно породжує ризики тіньового впливу, корупції та непрозорого фінансування політичних процесів. Саме тому в багатьох країнах ухвалюються спеціальні закони для контролю за діяльністю лобістів та встановлюються правила прозорості. В Україні лобіювання вже легалізовано, відповідний закон набув повноцінно чинності з 1 вересня 2025 року. 

Ключові положення Закону України «Про лобіювання»

Закон України «Про лобіювання» № 3606-IX, ухвалений Верховною Радою 23 лютого 2024 року, визначає правові засади лобіювання та встановлює чіткі правила для всіх учасників цього процесу.

Визначення лобіювання

Відповідно до Закону, лобіювання — це діяльність, що здійснюється з метою впливу (або спроби впливу) на об’єкт лобіювання в комерційних інтересах бенефіціара (за винагороду або з оплатою фактичних витрат) або у власних комерційних інтересах особи. Така діяльність має стосуватися предмета лобіювання — нормативно-правового акта (НПА).

Суб’єкти лобіювання

Суб’єктом лобіювання може бути:

• фізична особа з повною цивільною дієздатністю;
• юридична особа приватного права, зареєстрована за законодавством України;
• іноземна юридична особа, яка має представництво в Україні.

Статус суб’єкта лобіювання набувається з дня внесення запису про його реєстрацію до Реєстру прозорості.

Клієнт (бенефіціар) лобіювання

Клієнт — це іноземна держава, фізична, юридична особа або група осіб, яка уклала договір лобіювання із суб’єктом лобіювання у своїх комерційних інтересах чи в інтересах іншого бенефіціара. Бенефіціар — це особа, в комерційних інтересах якої здійснюється лобіювання.

Об’єкт лобіювання

Це суб’єкт правотворчої діяльності (крім Українського народу на всеукраїнському референдумі та територіальної громади на місцевому референдумі) та/або суб’єкт правотворчої ініціативи.

Предмет лобіювання

Предметом лобіювання є нормативно-правовий акт, щодо якого суб’єкт лобіювання здійснює вплив. Лобіювання може стосуватися: 

• планування розроблення НПА;
• його розроблення;
• прийняття (видання);
• внесення змін;
• втрати чинності (скасування);
• утримання від таких дій.

Комерційний інтерес

Це грошові кошти, майно, особисті переваги, пільги, інші вигоди матеріального чи нематеріального характеру, які особа отримає або може отримати в межах господарської діяльності внаслідок впливу на об’єкт лобіювання.

Реєстрація лобістів: Реєстр прозорості

Лобіювання в Україні можливе лише за попередньої реєстрації в Реєстрі прозорості, адміністратором якого є Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). Реєстр запрацював 1 вересня 2025 року одночасно з набранням чинності Законом.

Хто зобов’язаний реєструватися? Будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює діяльність, що підпадає під визначення «лобіювання», зобов’язана набути статус суб’єкта лобіювання. Лобіювання без реєстрації заборонено.

Як відбувається реєстрація? Особа, яка бажає отримати статус суб’єкта лобіювання, має подати до Реєстру відомості, передбачені Законом. Для цього потрібно авторизуватися в Реєстрі прозорості за посиланням transparency.nazk.gov.ua та заповнити відповідну реєстраційну форму в електронному кабінеті.

Які документи подаються? Закон не передбачає подання паперових документів — уся інформація вноситься в електронній формі безпосередньо до Реєстру. 

Під час реєстрації зазначаються: 

• дані про особу (для фізичних осіб — ПІБ, громадянство, реєстраційний номер облікової картки платника податків; для юридичних осіб — найменування, організаційно-правова форма, код ЄДРПОУ, місцезнаходження); 
• сфери лобіювання, у яких планується діяльність; 
• інформація про кінцевих бенефіціарних власників (для юридичних осіб).

Як довго триває реєстрація? Статус суб’єкта лобіювання набувається з дня внесення запису про реєстрацію до Реєстру прозорості. Реєстр складається з двох частин: публічної (відкритої для всіх) та електронного кабінету (персонального середовища для зареєстрованих користувачів).

Звітування

Зареєстровані лобісти зобов’язані подавати звіти до Реєстру прозорості двічі на рік: за перше півріччя — до 31 липня, за друге півріччя — до 31 січня наступного року. У звіті зазначаються: клієнти та бенефіціари лобіювання, предмети лобіювання (конкретні НПА), об’єкти лобіювання, інформація про зустрічі з посадовцями, суми коштів, витрачених на лобіювання, та внески на підтримку політичних партій.

Обмеження та заборони для лобістів

Закон встановлює вичерпний перелік осіб, які не можуть бути суб’єктами лобіювання, клієнтами або бенефіціарами. Це зроблено для уникнення конфлікту інтересів і зловживання впливом.

Хто не може бути лобістом:

• чинні публічні службовці або ті, хто звільнився менше року тому;
• особи з непогашеною або незнятою судимістю (крім реабілітованих), а також особи, які мають адміністративне стягнення за корупцію або діючу заборону на лобіювання;
• громадяни або резиденти держави, що здійснює збройну агресію проти України;
• будь-який державний орган, орган місцевого самоврядування чи інша установа публічного права;
• особи, пов’язані з терористичною діяльністю або ті, хто перебуває під санкціями (зокрема міжнародними);
• компанії, зареєстровані на території держави-агресора або пов’язані з нею, або країною, яка не виконує міжнародні стандарти боротьби з відмиванням коштів і фінансуванням тероризму;
• юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником або учасником яких є особи з вищезазначених категорій;
• медіа;
• політичні партії та їх регіональні осередки;
• релігійні організації;
• кандидати на виборні посади.

Навіщо легалізували лобіювання?

Лобіювання інтересів, попри поширені стереотипи та асоціації з кулуарними домовленостями, є неодмінною умовою демократичного процесу. Воно надає можливість як бізнесу, так і громадським організаціям впливати на ухвалення рішень, відстоювати власну позицію та формувати політику у відкритий спосіб. Саме тому лобізм в Україні отримав офіційний правовий статус, що наблизило нашу державу до європейських практик прозорого врядування.

Передусім легалізація лобіювання посилила прозорість державних інституцій та забезпечила механізми відкритого діалогу між владою, бізнесом та суспільством. Це дало змогу створити рівні умови для представлення різних інтересів і водночас підвищити рівень підзвітності державних органів перед громадянами.

Важливо й те, що офіційний статус лобіювання позитивно впливає на розвиток економіки. Підприємства тепер мають легальні інструменти для захисту своїх ініціатив, просування інновацій та формування стабільного ділового середовища. Це сприяє збільшенню інвестиційної привабливості країни, стимулює підприємницьку активність та створює підґрунтя для економічного зростання.

Крім того, легалізований лобізм допомагає боротися з тіньовими практиками та корупцією. Відкриті правила гри зменшують ризики неформального впливу, адже тепер бізнес і громадянська спільнота мають змогу діяти офіційно, без потреби вдаватися до прихованих домовленостей. 

До чого буде здійснюватись лобіювання?

Закон України про лобіювання, ухвалений Верховною Радою 23 лютого 2024 року та введений в дію 1 вересня 2025 року, став важливою віхою для політичної та бізнес-сфери країни. Він дає змогу лобіювати не будь-які рішення, а лише ті, що стосуються нормативно-правових актів. Для бізнесу це відкриває можливість офіційно впливати на формування правил, за якими працює економіка.

На практиці лобіювання може бути спрямоване на:

• податкове та митне законодавство — зміну ставок, адміністрування податків, спрощення митних процедур;
• галузеве регулювання — ліцензійні умови, технічні регламенти, стандарти безпеки, дозвільні процедури;
• трудове законодавство — правила найму, бронювання, відносини з працівниками;
• інвестиційну політику — спеціальні правові режими, державно-приватне партнерство, гарантії для інвесторів;
• екологічне регулювання — вимоги до викидів, утилізації відходів, оцінки впливу на довкілля;
• державні закупівлі — умови доступу до тендерів, критерії оцінки, нецінові вимоги.

Важливо, що предметом лобіювання може бути не лише готовий законопроєкт, а й планування розроблення НПА, внесення змін до чинних актів, їх скасування або, навпаки, утримання від дій, які можуть зашкодити бізнесу. Тобто компанії отримують легальний інструмент для участі в нормотворчості на всіх її етапах — від порядку денного до фінального голосування.

Які переваги відкриваються для бізнесу після ухвалення нового закону?

Прийняття закону, що регулює механізми впливу на державні рішення, стало переломним моментом для підприємницького середовища. Відтепер компанії мають змогу відкрито представляти власні інтереси у відносинах із владними інституціями, діючи в рамках чітко визначених правил. Це значно знижує потребу у неформальних домовленостях та створює підґрунтя для більш чесних та ефективних відносин між приватним сектором і державою.

Документ формує простір для якіснішого діалогу. Бізнес перестає бути лише об’єктом регуляторних рішень і отримує шанс виступати активним учасником їхнього вироблення. Тепер підприємства можуть не просто адаптуватися до ухвалених норм, а й впливати на їх зміст: подавати пропозиції, аргументувати потреби галузі, долучатися до публічних обговорень. Це дозволяє формувати середовище, де законодавчі зміни відповідають реальним викликам економіки.

Не менш важливим є акцент на прозорості та відповідальності. Вимога розкриття інформації щодо діяльності учасників процесу дає можливість суспільству контролювати рівень їхнього впливу на державні рішення. Така відкритість сприяє зміцненню довіри між усіма сторонами та допомагає знизити ризики корупційних практик.

Висновки

У підсумку можна сказати, що закон про лобіювання вигідний не лише для окремих підприємців, а й для всієї економіки країни. Він створює умови для приливу інвестицій, стимулює інноваційні проєкти, а також сприяє розвитку чесної конкуренції. Завдяки цьому бізнес отримує не просто нові можливості, а реальні перспективи впливати на якість економічної політики та майбутнє країни.